Психологічні ресурси
Ф. Е. Василюк (1984), розводячи поняття стрес, фрустрація, конфлікт і криза, обґрунтовує чотири категоріальних поля, відповідних життєвих світів, - анимизма</a>. Элементы витализма содержались в философском учении<a title="Статья: Платон" href="platon.htm" >Платона</a> о бессмертной <a title="Статья: Душа" href="dusha.htm" >душе</a>, в мысли <a title="Статья: Философия Аристотеля" href="filosofiya_aristotelya.htm" >Аристотеля</a> о наличии у живых организмов особых внутренних целевых причин. Наиболее полно система витализма была изложена немецким эмбриологом Г. Дришем (конец 19 - начало 20 вв.). Методологической основой его витализма явилась «машинная теория жизни». С позиций последней было трудно объяснить вскрытые факты регуляции процессов развития, способности отдельных клеток на самых ранних стадиях деления оплодотворенной яйцеклетки развиваться до полноценного организма, явлений регенерации и т.д. Механистические представления о природе клеточных делений и взаимосвязи клеток в многоклеточном организме не позволяли объяснить сущность процессов регенерации и регуляторный характер процессов развития. Эти процессы составляли, по убеждению Дриша, сущность явлений жизни. Но эта сущность определяется, по Дришу, т. н. «энтелехией», фактором «заключающем в себе цель». Данный фактор, будучи нематериальным и действующим вне пространства и времени, создает пространственную организацию живого, определяет ее целесообразность. Существование в живом нематериальных и непознаваемых факторов, определяющих его качественное отличие от неживого, признавали и другие представители витализма. (И. Рейнке, Р. Франсэ и др.). Для витализма характерна абсолютизация качественного своеобразия живого, отрицания роли химических и физических закономерностей в нем, негативное отношение к тем биологическим теориям и концепциям, которые дают материалистическое объяснение явлениям жизни. Например, Дриш активно выступал против эволюционной теории <a title="Статья: Чарльз Дарвин" href="charlz_darvin.htm" >Дарвина</a>, концепции наследственности Г. Менделя.<br />Витальные потребности - потребности, обусловленные биологическим происхождением.<br />Витальность Я — (Витальность «Я») разновидность <a title="Статья: Самосознание" href="samosoznanie.htm" >самосознания</a>: сознание психофизического единства собственной личности.</p>">вітальність, діяльність, свідомість і воля. На наш погляд, ресурси справитись з екстремальними ситуаціями зручно відносити саме до цих категоріальним полів. Відповідно, можна розділити і техніки, часто використовувані в процесі реабілітації і психотерапії - в залежності від того, на підтримання які ресурсів управляння вони спрямовані. На підтримку вітальності - інтересу, бажання, активності - спрямовані багато техніки тілесної психотерапії (наприклад, Е. С. Мазур, 2003), техніки фокусування (Ю. Джендлин, 2000). Основна їх мета - пробудити в людині бажання жити, справлятися з ситуацією, щоб потім спертися на це бажання, інтерес при роботі з психотравмуючими переживаннями. Опора на діяльність при реабілітації передбачає акцент на активність людини в подоланні труднощів, на його прагнення діяти і перемагати. «Спробуй зробити це» - ця техніка часто застосовується не тільки в біхевіоральної психотерапії, але і в когнітивної, арт-терапії, тілесної психотерапії, гештальт-терапії. Нарешті, свідомість включає розуміння того, як і чому я поступаю в тій чи іншій ситуації, вибір, узгодження конфліктуючих мотивів. До цього категориальному полю відносяться деякі техніки психоаналізу, екзистенціальної психотерапії, гуманістичної психотерапії. Робота в цьому полі - це спроба усвідомлення того, що емоція, афект, вина, переживання - це певне явище, мають свої причини і наслідки. Тоді вони перестають покривали все навколо (як, наприклад, явища «вторгнення» спогадів, почуття провини, страх), і можлива подальша реабілітаційна або психотерапевтична робота. В якості ілюстрації можна згадати поширену техніку ситуаційної реконструкції (наприклад, S. Maddi, 1997, 1998) - подія розглядається в розширеній перспективі, розглядаються і аналізуються її причини та можливі наслідки, що призводить до переоцінки загрози та негативності самої події, його ролі в житті людини в цілому.
Пошук психологічних ресурсів і опора на ці ресурси, як правило, є ключовим моментом як у эмоциональное состояние</a>.">саморегуляції, так і при реабілітації в екстремальних умовах. Якщо людина впевнена в своїх силах контролювати те, що відбувається, готовий активно діяти і долати труднощі і ці переконання залишилися непохитні в екстремальних умовах - йому досить обпертися на ці психологічні ресурси. Якщо ж (значно частіше) це не так, необхідний копіткий пошук психологічних ресурсів, які дозволять відновити і зберегти впевненість і самовладання. Однак існує і другий варіант саморегуляції - при опорі не на психологічні ресурси, а через власне екзистенцію. Особистість приймає свою відповідальність за те, що відбувається і те, що трапиться - і ставлення мотиваційно-смислова сфера особистості - саморегуляція звертається. Діючи в екстремальних умовах, всупереч переживань особистість змінює, формує власні переконання і диспозиції.