Екзистенціальна психотерапія
Екзистенціальна психотерапія (existential therapy) зросла з ідей екзистенціальної філософії та психології, які зосереджені на вивченні проявів психіки людини, а на самій його життя в нерозривному зв'язку з світом і іншими людьми (тут-буття, буття-в-світі, буття-разом).
Витоки екзистенціалізму пов'язані з ім'ям Серена К'єркегора (1813-1855). Саме він ввів і затвердив поняття екзистенції (унікальної і неповторної людської життя) в філософському і культурному побуті. Він же звернув увагу на поворотні моменти людського життя, відкривають можливість жити далі зовсім інакше, ніж жилося досі.
В даний час цілий ряд дуже різних психотерапевтичних підходів позначається одним і тим же терміном екзистенціальної терапії (екзистенціального аналізу). Серед основних з них можна згадати:
- Екзистенціальний аналіз Людвіга Бінсвангера.
- Dasein аналіз Медарда Боса.
- Екзистенціальний аналіз (логотерапія) Віктора Франкла.
- Екзистенціальний аналіз Альфрида Лэнгле.
Більшість з них приділяє увагу одним і тим же базовим елементам існування: любові, смерті, самотності, свободи, відповідальності, віри і т. д. Для екзистенціалістів принципово неприйнятним використання яких би то не було типологій, універсальних інтерпретацій: осягнути що-небудь відносно кожної конкретної людини можна тільки в контексті його конкретного життя.
Екзистенціальна терапія допомагає впоратися з багатьма, здавалося б, тупиковими життєвими ситуаціями:
- депресіями;
- страхами;
- самотністю;
- залежностями, трудоголізмом;
- нав'язливими думками і діями;
- опустошенностью і суїцидальною поведінкою;
- горем, переживанням втрат і кінцівки існування;
- кризами та невдачами;
- нерішучістю і втратою життєвих орієнтирів;
- втратою відчуття повноти життя та ін...
Терапевтичними факторами в екзистенціальних підходах є: розуміння клієнтом унікальної суті своєї життєвої ситуації, вибір ставлення до свого теперішнього, минулого і майбутнього, розвиток здатності діяти, приймаючи відповідальність за наслідки своїх дій. Екзистенційний терапевт піклується про те, щоб його пацієнт був максимально відкритий назустріч виникають протягом його життя можливостям, був здатний здійснити вибір і актуалізувати їх. Мета терапії - максимально повноцінне, насичене, осмислене існування.
Людина може бути тим, ким він вирішив бути. Його існування завжди дано як можливість виходу за межі самого себе у вигляді рішучого кидка вперед, через свої мрії, свої прагнення, свої бажання і цілі, через свої рішення і дії. Кидка, завжди пов'язаного з ризиком і невизначеністю. Екзистенція завжди безпосередня й унікальна, в протилежність універсального світу порожніх, застиглих абстракцій.