Вікові і статеві особливості емоційної сфери особистості (Е. П. Ільїн)
Сторінка: Перша < 2 3 4 5 6 > цілком
Автор: Е. П. Ільїн, доктор психологічних наук, професор, кандидат біологічних наук.
Книга «Емоції і почуття», глава 16
Якщо вам сподобався даний фрагмент, придбати та завантажити книгу можна на Літрес
У молодшому шкільному віці особливо яскраво видно соціалізація емоційної сфери. До третього класу у школярів проявляється захоплене ставлення до героїв, видатним спортсменам. У цьому віці починають формуватися любов до Батьківщини, почуття національної гордості, формується прихильність до товаришів.
Р. Селман (Selman, 1981), використовуючи методику обговорення дітьми розповідей про взаємини друзів, описує чотири стадії розвитку дружби у школярів 7-12 років, виходячи зі створеної ним когнітивної моделі. На першій стадії (до 7 років) дружба заснована на поняттях фізичної або географічного порядку і носить егоцентричний характер: один - це просто партнер в іграх, той, хто живе поруч, ходить в ту ж школу або має цікаві іграшки. Про розуміння інтересів одного мови поки немає.
На другій стадії (від 7 до 9 років) діти починають перейматися ідеєю взаємності і усвідомлювати почуття іншого. Для встановлення дружніх відносин важлива суб'єктивна оцінка вчинків іншого.
На третій стадії (від 9 до 11 років) дружба базується на взаємодопомозі. Вперше з'являється поняття зобов'язання один перед одним. Узи дружби дуже сильні, поки зберігаються, але вони, як правило, не довговічні.
На четвертій стадії (11-12 років), що проявляється, за даними Селмана, досить рідко, дружба розуміється як тривалі, стійкі відносини, засновані на обов'язковості та взаємній довірі.
Деякі автори критикують цю модель розвитку дружби. Так, Т. Ріццо і Ст. Корсар (Rizzo, Corsaro, 1988) відзначають, що діти мають про дружбу набагато більш повне уявлення, чим можуть про неї розповісти. Т. Берндт (Berndt, 1983) вказує на те, що реальна дружба характеризується досить складними і динамічними відносинами. В один час може проявлятися взаємозалежність, обопільна довіра, а в інше - незалежність, суперництво і навіть конфлікт.
Найчастіше дитяча дружба переривається: друзі можуть перейти в іншу школу або виїхати з міста. Тоді обидва відчувають почуття справжньої втрати, почуття горя, поки не знаходять нових друзів. Іноді дружба переривається із-за появи нових інтересів, внаслідок чого діти звертаються до нових партнерів, може задовольнити їх потреби (Rubin, 1980).
Друзі є не у всіх дітей. У такому разі виникає небезпека зіткнутися з проблемами соціальної адаптації таких дітей. Деякі дослідження говорять про те, що наявність навіть єдиного близького друга допомагає дитині подолати негативний вплив самотності і неприязні з боку інших дітей.
16.6. Емоційна сфера підлітків
Емоції підлітків значною мірою пов'язані зі спілкуванням. Тому особистісно-значимі відносини до інших людей визначають як зміст, так і характер емоційних реакцій. При цьому, як зазначає В. Н. Куніцина (1973), брак досвіду переживання емоцій у нової провідної діяльності (навчанні) і досвіду спілкування призводять до того, що підліток в основу свого емоційного еталона кладе не загальне, повторюване в різних людей, а індивідуальні особливості конкретного неявного людини. Зберігається у підлітків і негативне ставлення до себе. В результаті для школярів цього віку характерна схильність до негативним емоціям і неузгодженість в мотиваційній сфері.
У підлітків порівняно зі школярами молодших класів поліпшується вербальне позначення базових емоцій страху і радості. Довжина словника синонімів, що позначають ці емоції, збільшується до шести-семи слів (А. Р. Закаблук). Починаючи з підліткового віку знання про емоції стають все більш опосередкованими відносинами до цим емоціям (К. Ізард, Ст. Н. Куніцина, В. А. Лабунська).
Для емоційної сфери підлітків характерні:
1) дуже велика емоційна збудливість, тому підлітки відрізняються запальністю, бурхливим виявом своїх почуттів, пристрасністю: вони гаряче беруться за цікаву справу, пристрасно обстоюють свої погляди, готові «вибухнути» на найменшу несправедливість до себе і своїх товаришів;
2) велика стійкість емоційних переживань в порівнянні з молодшими школярами; зокрема, підлітки довго не забувають образи;
3) підвищена готовність до очікування страху, що проявляє в тривожності (Ст. Н. Кісловська, 1972 встановила, що найбільш висока тривожність спостерігається в підлітковому віці); підвищення тривожності у старшому підлітковому віці пов'язане з появою інтимно-особистісних відносин з людиною, що викликає різні емоції, в тому числі у зв'язку зі страхом видатися смішним;
4) суперечливість почуттів: часто підлітки з жаром захищає свого товариша, хоча розуміють, що той гідний осуду; володіючи високорозвиненим почуттям власної гідності, вони можуть заплакати від образи, хоча й розуміють, що плакати соромно;
5) виникнення переживання не тільки з приводу оцінки підлітків іншими, але і з приводу самооцінки, яка з'являється у них в результаті зростання їх самосвідомості;
6) сильно розвинене почуття приналежності до групи, тому вони гостріше і болючіше переживають несхвалення товаришів, чим несхвалення дорослих або вчителі; часто з'являється страх бути відкинутим групою;
7) пред'явлення високих вимог до дружби, в основі якої лежить не сумісна гра, як у молодших школярів, а спільність інтересів, етичних відчуттів; дружба у підлітків більш вибіркова і интимна, триваліша; під впливом дружби змінюються і підлітки, правда, не завжди в позитивну сторону; поширена групова дружба;
8) прояв громадянського почуття патріотизму.
16.7. Емоційна сфера старшокласників (юнаків)
Основною змістовною характеристикою емоцій і почуттів у юнацькому віці є майбутнє. Домінують емоції, пов'язані з очікуванням майбутнього, «яке має принести щастя» (Якобсон, 1966).
Емоційна сфера старшокласників характеризується:
1) різноманіттям пережитих почуттів, особливо моральних і суспільно-політичних;
2) більшою, ніж у учнів середніх класів, стійкістю емоцій і почуттів;
3) здатність до співпереживання, тобто здатністю відгукуватися на почуття інших, близьких їм людей;
4) розвитком естетичних почуттів, здатність помічати прекрасне в навколишній дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м'яким, ніжним, спокійним ліричним об'єктів. Це, в свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, чуйності, м'якості, стриманості. Естетичні почуття у старшокласників більш складні, ніж в учнів середніх класів. Але, з іншого боку, вони можуть підмінятися оригинальничаньем, незрілими і неправильними естетичними уявленнями;
5) більшою стійкістю й глибиною дружби; друзів вибирають, виходячи зі спільних інтересів і занять, рівності відносин, відданості і зобов'язань; дружба, в основному, переривається із-за зради (Hartup, 1989);
6) появою почуття любові; юнацька любов, як правило, чиста, безпосередня, багата різноманітними переживаннями, носить відтінок ніжності, мрійності, ліричності і щирості.
В більшості випадків виникає почуття любові викликає в юнаків і дівчат прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні якості особистості, розвиватися фізично, щоб привернути увагу об'єкта свого почуття; любов виховує шляхетні почуття і прагнення.
16.8. Вікові зміни різних проявів емоційності
Вікова динаміка схильності до прояву базових емоцій. Дані, отримані М. С. Пономарьової (Ільїн, Пономарьова, 2001) на школярах з 1-го по 11-йкласс, показують, що у всіх вікових групах схильність до прояву радості явно переважає над схильністю до прояву гніву, страху та печалі (рис. 16.2). Схильність до гніву виражена трохи більше, ніж схильність до страху і суму, а схильність до суму виражена найменше.
Для трьох емоцій (радості, гніву і печалі) динаміка їх зміни з віком практично однакова, а саме, спостерігається більш виражене їх прояв в12-13 років, тобто в період статевого дозрівання. Протилежна тенденція в цей же період спостерігається відносно страху: його виразність зменшується. Це збігається з даними Н. Д. Скрябіна (1974), виявив, що найбільша кількість сміливих школярів припадає саме на період статевого дозрівання.
Вікова динаміка емоційних властивостей особистості. П. А. Ковальов (1996) вивчив зміну з віком (з 5-го по 11-й клас) самооцінку трьох емоційних властивостей особистості: запальності (емоційної збудливості), уразливості і мстивості. Майже у всіх вікових групах вище всього школярі оцінили у себе запальність, потім образливість і нижче всього - мстивість (рис. 16.3).
Самооцінка запальності вище всього була у школярів 13 років, уразливості-у школярів 12 років, а мстивості - у школярів 14-15 років.
Підводячи підсумок вікових змін емоційної сфери, можна відзначити наступні моменти:
1) збільшення кількості емоціогенних об'єктів, особливо тих, що мають соціальний характер;
2) зростання диференційованості емоційних переживань;
3) виникнення емоційних переживань не тільки з приводу цього, але і з приводу майбутнього;
4) поява здатності відривати експресивні засоби від переживань;
5) збільшення здатності розуміння емоцій інших людей.
6) перехід емоціогенних реакцій від імпульсивності до довільності.
16.9. Особливості емоційної сфери осіб похилого віку
Це питання розглянуто в книзі Т. А. Нємчина (1987) і оглядовій статті М. В. Єрмолаєвої (1999), короткий перекладення яких дається нижче.
Т. А. Нємчин загальні зміни в емоційній сфері людини похилого характеризує наступними ознаками: зміна динамічності емоційних станів, що виражається або в інертності, або в лабільності емоцій; зростання ролі та місця, займаного негативними емоціями; висока стійкість вищих емоцій, в тому числі емоцій, пов'язаних з індивідуальною творчістю. У літньому віці значно зменшується контроль за проявом емоцій (сміх, радість, смуток). Нерідко спостерігається і протилежне явище - емоційна черствість, зниження эмпатийности.
До приватних ознак емоційної сфери у літніх людей Т. А. Нємчин відносить стійке переважання тієї чи іншої модальності переживань: тривоги, смутку, роздратованого невдоволення. Однак є велика категорія осіб, у якої до глибокої старості зберігаються оптимістичний настрій, бадьорість духу.
Багато особливості емоційної сфери осіб похилого віку обумовлені зміною їх соціальної ролі в суспільстві в зв'язку з відходом на пенсію, з необхідністю адаптації до нових умов життя. У одних це викликає появу негативних емоційних переживань, в інших - позитивних, коли людина радіє, що нарешті-то він може вільно розпоряджатися своїм часом і присвятити себе справам, які його цікавлять. Люди, які не бажали виходити на пенсію, перший час відчувають незадоволення, відчувають гіркота і роздратування. Однак через деякий час вони приходять в себе і їх відношення до свого нового положення стає таким же, як і у людей, які прагнули вийти на пенсію (Levy, 1978).