Патологія та емоції (Е. П. Ільїн)

Автор: Е. П. Ільїн, доктор психологічних наук, професор, кандидат біологічних наук.
Книга «Емоції і почуття», розділ 17

Якщо вам сподобався даний фрагмент, придбати та завантажити книгу можна на Літрес

17.1. Причини емоційних розладів

У багатьох випадках причинами емоційних розладів є різні органічні і психічні захворювання, про які буде сказано нижче. Однак ці причини носять індивідуальний характер. Проте є причини, які стосуються цілих верств суспільства і навіть нації. Такими причинами, як відзначають А. Б. Холмогорова та Н. Р. Гаранян (1999), є специфічні психологічні чинники (табл. 17.1) і, зокрема, особливі цінності й установки, заохочувані в соціумі і культивуються у багатьох сім'ях. Стаючи надбанням індивідуальної свідомості, вони створюють психологічну схильність до емоційних розладів, у тому числі до переживання негативних емоцій і депресивних і тривожних станів.

Холмогорова і Гаранян приводять у своїй статті численні факти, що підтверджують це. Кроскультурні дослідження депресії показали, що кількість депресивних порушень вище в тих культурах, де особливо значущі індивідуальні досягнення і успіхи та відповідність найвищим стандартам і зразкам (Eaton, Weil, 1955a, б; Parker, 1962; Кім, 1997). Особливо це характерно для США, де депресія стала бичем американського суспільства, що пропагує культ успіху і благополуччя. Недарма гаслом американської сім'ї є «Бути на одному рівні з Джонсами».

За даними Комітету по психічному здоров'ю США, кожен десятий житель цієї країни страждає або страждав тривожним розладом у вигляді генералізованого тривожного розладу, агарофобии, нападів паніки чи соціальної фобії. Не менше 30 % людей, які звертаються до терапевтів, кардіологів, невропатологів та іншим фахівцям, що страждають соматоморфными розладами, тобто психічними розладами, замаскованими соматичними скаргами, що не мають достатньої фізичної основи. У цих хворих, як правило, значно підвищені показники за шкалами депресії і тривоги, але вони їх не усвідомлюють.

При написанні даної глави використовувалися наступні джерела: Довідник по психології і психіатрії дитячого і підліткового віку / Під ред. С. Ю. Циркіна. - СПб.: Пітер, 2000; Бойко Ст. Ст. Енергія емоцій у спілкуванні: погляд на себе і інших. - М, 1996; Хамська Е. Д., Батова Н. Я. Мозок і емоції: Нейропсихологічне дослідження. - М, 1998.

Таблиця 17.1 Багатофакторна модель емоційних розладів

Ще К. Хорні (1993), створивши соціокультурну теорію неврозів, звернула увагу на ту соціальну грунт, яка сприяє зростанню тривожних розладів. Це глобальне протиріччя між християнськими цінностями, які проповідують любов і рівні партнерські відносини, і реально існуючої жорсткої конкуренцією і культом сили. Результатом ціннісного конфлікту стають витіснення власної агресивності і перенесення її на інших людей (ворожий і агресивний не я, а ті, хто мене оточують). Придушення власної ворожості веде, на думку Хорні, до різкого зростання тривоги через сприйняття навколишнього світу як небезпечного і себе як нездатного протистояти цій небезпеці внаслідок заборони суспільства на агресію, тобто на активну протидію небезпеки. Цьому сприяє й культ сили і раціоналізму, ведучий до заборони на переживання і вираження негативних емоцій. В результаті відбувається їх постійне накопичення і психіка працює за принципом «парового котла без клапана».

А Б. Холмогорова та Н. Р. Гаранян за допомогою розробленого ними опитувальника з'ясовували наявність установок на заборону чотирьох базових емоцій у здорових і хворих чоловіків і жінок. Отримані дані наведені в табл. 17.2.

Дані, наведені в таблиці, свідчать, що хворі відрізняються за рівнем заборони на різні емоції. У перших заборона на негативні емоції виражений більше. У той же час видно культуральні відмінності при порівнянні даних чоловіків і жінок. У чоловіків вище заборона на страх (образ мужньої людини), а у жінок - на гнів (образ м'якою жінки).

Як відзначають Холмогорова і Гаранян, «культ раціонального ставлення до життя, негативна установка по відношенню до емоцій як явища внутрішнього життя людини знаходять вираження в сучасному еталоні супермена - непрошибаемого і як би позбавленого емоцій людини. У кращому випадку емоції скидаються в помийну яму на концертах панк-року і дискотеках. Заборона на емоції веде до витіснення їх із свідомості, а розплата за це - неможливість їх психологічної переробки і розростання фізіологічного компонента у вигляді болю і неприємних відчуттів різної локалізації» (1999, с. 64).

Таблиця 17.2 Установки на заборону емоцій в нормі і патології, %

17.2. Патологічні зміни емоційних властивостей особистості

Афективна збудливість. Це схильність до надмірно легкому виникненню бурхливих емоційних спалахів, неадекватних викликала їх причини. Вона проявляється в нападах гніву, люті, запальності, які супроводжуються руховим збудженням, необдуманими, часом небезпечними діями. Діти і підлітки з афективною збудливістю примхливі, образливі, конфліктні, часто надмірно рухливі, схильні до неприборканим витівок. Вони багато кричать, легко озлоблюються; всякі заборони викликають у них бурхливі реакції протесту зі злостивістю і агресією. Афективна збудливість характерна для формується психопатії, неврози, патологічно протікає пубертатного кризу, психопатоподобного варіанти психоорганічного синдрому, епілепсії і астенії. При формується психопатії збудливого типу і при епілепсії афективна збудливість виступає у поєднанні з переважаючим похмурим настроєм, жорстокістю, злопам'ятністю, мстивістю.

Дратівливість є однією з форм прояву афективної збудливості. Це схильність до легкого виникнення надмірних негативних емоційних реакцій, за своєю вираженості не відповідають силі подразника. Дратівливість може бути властивістю патологічної особистості (наприклад, при психопатії збудливого, астенічного, мозаїчного типу) або в сукупності з іншими симптомами є ознакою астенії різного генезу (ранній резидуально-органічної церебральної недостатності, черепно-мозкової травми, тяжких соматичних захворювань). Дратівливість може бути і властивістю дистимії.

Афективна слабкість характеризується надмірною емоційною чутливістю (гіперестезії) до всіх зовнішніх подразників. Навіть невеликі зміни ситуації або ненавмисне слово викликають у хворого непереборні і не-корригируемые бурхливі емоційні реакції: плач, ридання, гнів і т. д. Афективна слабкість найбільш характерна для важких форм органічної церебральної патології атеросклеротичного та інфекційного походження. У дитячому віці вона зустрічається в основному при вираженому астенічному стані після важких інфекційних захворювань.