Емоції і почуття (Е. П. Ільїн)

Автор: Е. П. Ільїн, доктор психологічних наук, професор, кандидат біологічних наук

Незважаючи на велику кількість публікацій по проблемі емоцій навіть у солідних монографіях і підручниках для психологів багато аспектів емоційної сфери людини, що мають велике практичне значення для педагогіки, психології праці і спорту, навіть не позначаються. У результаті проблема емоцій і почуттів виявляється представленою в неповноцінному вигляді.

Не претендуючи на повне та повне розкриття даної теми (здійснити це практично неможливо, тому низки питань я не торкався, наприклад впливу емоцій на інтелектуальну та фізичну діяльність, а за деякими дав лише короткий огляд робіт, як, наприклад, про стресі), я постарався дати не стільки поглиблене розгляд окремих питань (хоча воно і не виключалося), скільки панорамне та систематичне висвітлення проблеми. Головним завданням було спробувати навести хоч якийсь порядок в «емоційному господарстві», тобто з одного боку, розвести, а з іншого боку, згрупувати емоційні явища за певними класами, розділів, а заодно і відсікти ті психологічні феномени, які не мають відношення до емоційної сфері, але які чомусь у різних авторів в ній присутні.

У зв'язку з цим однією із задумок даної книги було розробити підходи до створення диференційно-психологічної концепції структури емоційної сфери людини. Можна заперечити, що така концепція існує у вигляді популярної теорії диференціальних емоцій С. Томкинса і К. Ізарда. Проте ця теорія, з одного боку, за назвою видається занадто вузькою, не охоплює всі емоційні явища, що утворюють мотиваційну сферу людини, а з іншого боку, за змістом занадто широкою і неадекватною своїй назві, так як в її рамках розглядаються не тільки емоції, але і інші емоційні утворення, емоціями не є: емоційний тон відчуттів (задоволення - відраза), почуття (любов, заздрість та ін), емоційні властивості і особливості особистості (наприклад, тривожність). Мені видається, що емоційна сфера особистості - це багатогранне утворення, яке, крім емоцій, входять багато інші емоційні явища: емоційний тон, емоційні стани, емоції), емоційні властивості особистості, акцентуированная вираженість яких дозволяє говорити про емоційні типи особистості, стійкі емоційні відносини (почуття), і кожне з них має досить виразні диференційні ознаки.

Таким чином, ця книга не тільки про емоції і почуття, в ній йдеться про емоційній сфері людини як більш місткому поняття, що включає і багато інші емоційні явища.

Я постарався широко представити в цій книзі дослідження вітчизняних авторів, тим більше що узагальнення їх публікацій відсутні, із-за чого, після публікації в нашій країні книги К. Ізарда виник певний перекіс в оцінці значущості наших і зарубіжних вчених у вивченні проблеми емоцій, природно, на користь останніх. Нарешті, одним із завдань було зібрати і систематизувати методики вивчення емоційних явищ, більшість з яких широкої психологічної аудиторії мало відомі і доступні.

Розділ 1. Емоційне реагування

1.1. Емоційне реагування і його характеристики

Емоція (від лат. emovere - збуджувати, хвилювати) звичайно розуміють як переживання, душевне хвилювання. Ще у першій половині XX ст. говорили про афекти як емоційні реакції, спрямовані на розрядку виниклого емоційного збудження. Наприклад, С. Л. Рубінштейн (1957) використовував терміни «емоційні» і «афективні» як рівнозначні: «...тричленний поділ психічних явищ на інтелектуальні, емоційні і вольові не може бути утримано. Первинним, основним є двухчленное розподіл психічних процесів на інтелектуальні та афективні...» (с. 269).

Характеристики емоційного реагування. Емоційне реагування характеризується знаком (позитивні або негативні переживання), впливом на поведінку й діяльність (стимулюючий або гальмівний), інтенсивністю (глибина переживань і величина фізіологічних зрушень), тривалістю перебігу (короткочасні або тривалі), предметністю (ступінь усвідомленості й звязку з конкретним об'єктом).

Е. Д. Хомская (1987), поряд зі знаком, інтенсивністю, тривалістю і предметністю, виділяє такі характеристики, доак їх реактивність (швидкість виникнення або зміни), якість (зв'язок із потребою), ступінь їх довільного контролю. Перша з них не викликає заперечень. Хоча, кажучи про швидкість виникнення емоційних реакцій, слід сказати і про швидкість їх зникнення. Сумнів викликають дві інші характеристики, особливо остання. Довільний контроль емоцій - це прерогатива вольової сфери особистості, а не емоційною.

Знак емоційного реагування. З того, які переживання є в людини (позитивні - задоволення або негативні - відраза), емоційне реагування відзначається знаком «+» або «-». Слід, однак зазначити, що цей поділ багато в чому умовний і принаймні не відповідає позитивній або негативній ролі емоцій для даної людини в конкретній ситуації. Наприклад, таку емоцію, як страх, беззастережно зараховують до негативних, але вона безумовно має позитивне значення для тварин і людини і, крім того, може приносити людині задоволення. К. Ізард зазначає позитивну роль і такої негативної емоції, як сором. Крім того, він відзначає, що й радість, яка виявляється у формі зловтіхи, може принести відчуває її людині такої ж шкоди, як і гнів.

Тому К. Ізард вважає, що «замість того щоб говорити про негативні й позитивні емоції, було б правильніше вважати, що існують такі емоції, котрі сприяють підвищенню психологічної ентропії, та емоції, які, навпаки, полегшують конструктивну поведінку. Подібний підхід дозволить нам зарахувати ту чи іншу емоцію до розряду позитивних або негативних, залежно від того, який вплив вона чинить на внутрішньоособистісні процеси й процеси взаємодії особистості з найближчим соціальним оточенням при врахуванні більш загальних етологічних й екологічних чинників» (2000, с. 34).

Мені видається, що маркування емоційного реагування тим або іншим знаком в якості постійної його характеристики не виправдовує себе і лише вводить людей в оману. Позитивними або негативними бувають не емоції, а їх вплив на поведінку і діяльність людини, а також враження, яке вони справляють (про цієї характеристики емоційного реагування докладно говориться у розділі 4).

Інтенсивність емоційного реагування. Високий ступінь позитивного емоційного реагування називається блаженством. Наприклад, людина відчуває блаженство, гріючись біля вогню після довгого перебування на морозі або, навпаки, поглинаючи холодний напій у спеку. Для блаженства характерно, що приємне відчуття розливається по всьому тілу.

Вищий ступінь позитивного емоційного реагування називається екстазом, або екстатичним станом. Це може бути релігійний екстаз, переживавшийся середньовічними містиками, а в даний час спостерігається у членів деяких релігійних сект; такий стан також властиво шаманів. Зазвичай люди відчувають екстаз, коли переживають верх щастя.

Цей стан характеризується тим, що воно захоплює всю свідомість людини, стає домінуючим, завдяки чому в суб'єктивному сприйнятті зникає зовнішній світ, і людина перебуває поза часом і простором. У руховій сфері при цьому спостерігається або нерухомість - людина тривалий залишається у прийнятій позі, або, навпаки, людина відчуває тілесну легкість, виявляє доходить до несамовитості радість, що виражається в бурхливих рухах.

Екстатичні стани спостерігають і при душевних захворюваннях: при істерії, епілепсії, шизофренії. При цьому нерідко спостерігаються галюцинації: райські аромати, бачення ангелів.

Тривалість емоційного реагування. Емоційне реагування може бути різної тривалості: від швидкоплинних переживань до станів, що тривають години й дні. Ця характеристика послужила В. М. Смирнову і А. В. Трохачеву (1974) підставою для виділення різних видів емоційного реагування (див. розділ 1.3).

Предметність як характеристика емоційного реагування. Як пише В. К. Вилюнас (1986), ми захоплюємося або обурюємося, засмучені або пишаємося обовязково кимсь або чимсь. Приємним або важким буває щось, нами відчувається, сприймається, мислиме. Так звані безпредметні емоції пише він, звичайно, теж мають предмет, тільки менш визначений (наприклад, тривогу може спричинити ситуація загалом: ніч, ліс, недоброзичлива атмосфера) або неусвідомлюваний (коли настрій псує неуспіх, в якій людина не може зізнатися). З останнім положенням можна посперечатися. Буває поганий настрій, яке важко пояснити. А якщо я не можу цього зробити, значить, я не можу приурочити його до певного предмету, об'єкту.

1.2. Рівні емоційного реагування по С. Л. Рубинштейну

С. Л. Рубінштейн у різноманітних виявах емоційної сфери особистості виділяє три рівня.

Перший - це рівень органічної афективно-емоційної чутливості. Він пов'язаний з фізичними чувствованиями задоволення - незадоволення, які обумовлені органічними потребами. Вони можуть бути, по Рубинштейну, як спеціалізованими, місцевого характеру, відображаючи як емоційне забарвлення або тону окреме відчуття, так і більш загального, розлитого характеру, відображаючи більш-менш загальне самопочуття людини, не пов'язане у свідомості з конкретним предметом (безпредметні туга, тривога чи радість).

Другий, вищий рівень емоційних виявів, за Рубинштейну, становлять предметні почуття (емоції). На зміну безпредметною тривоги приходить страх перед чим-небудь. Людина усвідомлює причину емоційного переживання. Опредмеченность почуттів знаходить своє вище вираження в тому, що самі почуття диференціюються, залежно від предметної сфери, до якої належать, на інтелектуальні, естетичні та моральні. Із цим рівнем повязане захоплення одним предметом і відраза до іншого, любов або ненависть до певної особи, обурення якою-небудь людиною чи подією тощо

Третій рівень пов'язаний з більш узагальненими почуттями, аналогічними за рівнем узагальненості відверненому мисленню. Це почуття гумору, іронії, почуття піднесеного, трагічного і т. п. Вони теж можуть іноді виступати як більш або менш приватні стану, приурочені до певного випадку, однак найчастіше вони виражають загальні стійкі світоглядні установки особистості. Рубінштейн называет їх світоглядними почуттями.