Моральний стан сучасного російського суспільства
Сторінка: 1 2 3 > Остання цілком
Автор - Юревич Андрій Владиславович - член-кореспондент РАН,
заступник директора Інституту психології РАН (e-mail: yurev@orc.ru).
Анотація. На основі висновків філософів, економістів, психологів, юристів, соціологів і ін визначений моральний рівень російського суспільства початку XXI ст. - "моральна деградація"; використовуються розроблені кількісні показники - індекс морального стану суспільства (ІНСО), на основі якого простежується динаміка еволюції російського суспільства в роки реформ; зазначаються причини і наслідки падіння вдач; намічаються шляхи духовного відродження як ключового чинника і передумов оздоровлення економіки і в цілому духовного відродження нації.
Ключові слова: індекс морального стану (ІНСО) * мораль * закон * моральна деградація * суїцид * наркоманія * алкоголізм * корупція * насильство * злочинність * аномія * лібералізм, псевдолиберализм * свобода * контроль - соціальний, моральний * моральні регулятори * соціальні взаємодії.
Симптоми моральної деградації
Незважаючи на економічні успіхи (докризові), внутрішньополітичну стабілізацію та інші позитивні тенденції, загальний стан сучасного російського суспільства останніх років виглядає дуже тривожним. Так, кількість вбивств на 100 тис. жителів у нашій країні майже в 4 рази більше, ніж у США (де ситуація в цьому відношенні теж дуже неблагополучна) і приблизно в 10 разів перевищує їх поширеність у більшості європейських країн[1]. За кількістю самогубств Росія в 3 рази випереджає США, займаючи 2-е місце в Європі і СНД не тільки серед населення в цілому, але і серед молоді у віці до 17 років (в даному випадку, після Казахстану)[2]. За індексом корупції за 6 років (2002-2008 рр..) Росія перемістилася з 71-го на 147-е місце в світі, а загальний обсяг корупційної обігу в РФ оцінюється експертами в 250 - 300 млрд. дол. у рік. Чисельність жертв нещасних випадків, таких як випадкові отруєння алкоголем і ДТП, свідчать якщо не про масове «небажання жити» (психоаналітична інтерпретація подібних ситуацій), то, принаймні, про байдуже ставлення багатьох наших співгромадян до своєї та до чужої життя[3]. У сукупності наведені дані вибудовуються у цілісну картину (табл. 1), що свідчить про хворобливий стан суспільства, але дивно, що в суспільній свідомості вони сприймаються з меншою гостротою, ніж, скажімо, кількість медалей, виграних на Олімпіаді (що саме по собі - показник стану суспільства, так само як і обдаровування дорогими автомобілями і без того небідних спортсменів-переможців).
Таблиця 1. Показники стану сучасного російського суспільства (2006 р.)
| Показник | Значення показника | Місце Росії за даним показником |
| Смертність від убивств (на 100 тис. жителів) | 20,2 | 1-е місце в Європі та СНД |
| від самогубств (на 100 тис. жителів) | 30,1 | 2-е місце в Європі та СНД (після Литви) |
| від випадкових отруєнь алкоголем (на 100 тис. жителів) | 23,1 | 1-е місце в Європі та СНД |
| від дорожньо-транспортних пригод (на 100 тис. жителів) | 17,5 | 3-е місце в Європі та СНД (після Литви та Латвії) |
| Очікувана тривалість життя при народженні (число років) | 66,6 | Останнє місце серед країн з розвиненою та перехідною економікою |
| Природний приріст населення (на 1 тис. жителів) | -4,8 | Одне з останніх місць у Європі (перед Болгарією і Україною) |
| Число дітей, які залишилися без піклування батьків (на 100 тис. жителів) | 89 | 2-е місце у Східній Європі та СНД (після Литви) |
| Кількість розлучень (на 1 тис. жителів) | 4,5 | 1-е місце в Європі |
| Число абортів на 1000 жінок (у віці 15 - 49 років) | 40,6 | 1-е місце у Східній Європі та СНД |
| Частка дітей, що народилися у жінок, які не перебували в шлюбі (%) | 29,2 | 9-е місце у Східній Європі та СНД |
| Індекс Джині (індекс концентрації доходів) | 0,4 | 1-е місце серед країн з розвиненою та перехідною економікою |
| Індекс корупції (від 0 до 10 балів, чим вище бал, тим нижче рівень корумпованості) | 2,3 | 143 позиція у світі (поряд з Гамбією, Індонезією і Того) з 180 можливих |
Джерела: Доповідь про розвиток людини 2007/2008. Опубліковано для Програми розвитку ООН (ПРООН) / Пер. з англ. М: Весь світ, 2007; Російський статистичний щорічник 2007. М.: Росстат, 2007; Transparency International.http://www.transparency.org/
Наведені в таблиці 1 показники доповнюються іншими даними, демонструють, яке суспільство ми побудували під красивими гаслами свободи і демократії:
- щорічно 2 тис. дітей стають жертвами вбивств і отримують тяжкі тілесні ушкодження;
- кожен рік від жорстокості батьків страждають 2 млн. дітей, а 50 тис. - тікають з дому;
- щороку на 5 тис. жінок гинуть від побоїв, завданих сім'ї;
- насильство над жінками, старими батьками і дітьми фіксується в кожній четвертій родині;
- 12% підлітків вживають наркотики;
- більше 20% дитячої порнографії, поширюваної по всьому світу, знімається в Росії;
- близько 1.5 млн. російських дітей шкільного віку взагалі не відвідують школу;
- дитяче та підліткове «соціальне дно» охоплює не менше 4 млн. чоловік;
- темпи зростання дитячої злочинності в 15 разів випереджають темпи збільшення загальної злочинності;
- у сучасній Росії налічується близько 40 тис. неповнолітніх ув'язнених, що приблизно в 3 рази більше, ніж було в СРСР на початку 1930-х років. (Аналіз становища дітей в РФ. М.: ЮНІСЕФ, 2007; Державний доповідь «Про становище дітей у Російської Федерації», М.: Міністерство праці і соціального розвитку Російської Федерації, 2006 р.) Кількісні дані можуть бути доповнені та побутовими ілюстраціями з життя суспільства: як і раніше широко поширена практика кримінальних «дахів», рейдерства, «чорного риелторства», фінансових «пірамід», різних видів шахрайства і т. п. Організована злочинність фактично легалізована, а так звані «авторитетні бізнесмени» - по суті, легализовавшиеся злодії - влаштовують публічні презентації своїх «літературних творів, в яких наймані літератори барвисто описують їхні кримінальні пригоди (за даними опитування Громадської палати, більше половини наших співгромадян не відчувають себе скільки-небудь захищеними від криміналу), корупція воістину тотальна, причому продаються як самі чиновники всіх рівнів влади, так і адміністративні посади; у школах можна купити наркотики; публічна промова, в тому числі на телебаченні і радіо, рясніє ненормативною лексикою і блатним жаргоном; бомжі - неодмінний атрибут вокзалів, поїздів, метро і т. п.
Інтернет переповнений фільмами, де в деталях показано, як учні побили своїх вчителів, літніх людей вбивають заради того, щоб заволодіти їхніми квартирами; п'яні матері викидають з вікон своїх немовлят; існує работоргівля (в XXI столітті!), причому в прямому, а аж ніяк не в метафоричному сенсі слова; розв'язно-агресивні молодики демонстративно не поступаються місцем у транспорті літнім людям, а часом і здатні вбити за зроблене ним зауваження (р. Кольчугіно компанія покидьків, распивавшая горілку на меморіалі героям Великої Вітчизняної війни, вбила і спалила на «Вічному вогні» людини, який спробував їх присоромити); широко поширені секти, практикуючі крім усього іншого і людське жертвоприношення, а типовою реакцій значної частини нашої молоді на гинучого поруч людини став ... регіт. Все це - не сцени з «фільмів жахів», а наше життя. Вражають не тільки самі подібні явища, але і толерантність до них, сприйняття їх як звичних, а не як з ряду геть що виходять, як норми нашого життя. «Щодня стикаючись з кричущими фактами беззаконня і свавілля, люди втрачають гостроту реакції на них, поступово переймаються байдужістю до того, що відбувається», - пише О. Т. Богомолов [4, с. 19]. А К. Н. Брутенц зазначає, що «Росіяни майже без усякого протесту і морального неприйняття (курсив мій. - А. Ю.) виживають в умовах тотальної корупції, всеосяжного хабарництва, супроводжуючого чи не кожен їх крок, розгулу криміналітету» [5, с. 396 - 397], так формується терпимість до зла і смирення перед ним, сприяють його твердженням у все більш жорстоких формах.
При всьому розмаїтті описаних явищ, а також процесів, що характеризуються наведеними вище статистичними даними, їх можна підвести під загальний знаменник, якому назва «моральна деградація» сучасного російського суспільства або, використовуючи відомий вислів Е. Гидденса, «випаровування моралі». Зазначається, що «порушення суспільної моралі, норм соціальної справедливості, уявлень про громадянської честі і відповідальності зустрічаються у нас на кожному кроці» [4, с. 19]. І закономірно, що згідно з результатами соціологічних опитувань, падіння моралі сприймається нашими співгромадянами як одна з головних проблем сучасної Росії, «псування вдач» розцінюється ними як одного з найгірших результатів наших реформ [6].
Моральна деградація сучасного російського суспільства констатується представниками різних наук, і її можна вважати справді «міждисциплінарним» фактом. Психологи демонструють, що «Росія на довгі роки опинилася «природною лабораторією», де моральність і правову свідомість громадян проходили суворі випробування» [7, с. 17]; соціологи показують, що «в кінці XX - початку XXI століття російське суспільство, ввергнутое державою спочатку в «перебудову», а потім «радикальні реформи», постійно зазнавало моральні девіації і дефіцит не стільки соціальних, економічних і політичних, скільки моральних орієнтирів, цінностей і зразків поведінки; акцентують «моральну аберацію» мислення наших політиків - його дистанціювання від моральних цінностей і орієнтирів, які в ньому витіснені категоріями економічного характеру, такими як економічне зростання, розмір ВВП, показники інфляції та ін [6, с. 225]; економісти зазначають, що «серед складових тієї непомірною соціальної ціни, яку довелося заплатити за радикальні економічні реформи в Росії, - нехтування морально-психологічним світом людини», підкреслюючи «інтенсивне викорінення морально-етичної складової їх соціального буття» [8, с. 588]; мистецтвознавці констатують, що «у нас сформувалася тотально аморальна система» [9, с. 73]; філософи пов'язують те, що відбувається в сучасній Росії з тим очевидним фактом, що свобода призводить до вивільнення не тільки кращого, але і гіршого в людині, і, відповідно, повинна передбачати обмеження на вивільнення гіршого. «Що зробить з політичної свободи людина, яка не дозріло для неї і переживає її як разнуздание? - задавався питанням І. А. Ільїн і відповідав, він сам стає найнебезпечнішим ворогом чужий і загальної волі» [10, с. 146]. Що і сталося в нашій країні на початку 1990-х.