Емоційні властивості людини (Е. П. Ільїн)

Автор: Е. П. Ільїн, доктор психологічних наук, професор, кандидат біологічних наук.
Книга «Емоції і почуття», глава 8

Якщо вам сподобався даний фрагмент, придбати та завантажити книгу можна на Літрес

Нестійкість емоції, по Лазурскому, проявляється в тому, що незважаючи на те, що спочатку вона може бути інтенсивною, але потім швидко слабшає і, зрештою, припиняється, переходячи у стан спокійної байдужості. Якщо ж емоції у людини легко збудливі, то попередня емоція дуже швидко змінюється у нього іншого, ця, в свою чергу, ще одній і т. д. Виходить швидка та різка зміна емоцій і настроїв, характерна для людей істеричного типу.

Таким чином, лабільність емоції (рухливість, перемикання) характеризується тим, що людина швидко реагує на зміну ситуацій, обставин і партнерів, вільно виходить з одних емоційних станів і входить у інші.

Дуже виражена лабільність емоцій може ускладнювати відносини з оточуючими, так як особистість стає реактивною, імпульсивною, погано керує собою. Будучи різко виражено у людини, це властивість робить його нездатним виробити тверді погляди і переконання, симпатію чи антипатію до кого-небудь, придбати постійні прихильності.

Емоційна лабільність властива особам з високим нейротизмом (тривожністю). Навпаки, низькому нейротизму супроводжує емоційна ригідність.

8.4. Емоційна стійкість

У поняття «емоційна стійкість», в залежності від авторів, включаються різні емоційні феномени, на що вказують Л. М. Аболин (1987), М. І. Дяченко і В. А. Пономаренко (1990) та ін Так, деякі автори розглядають емоційну стійкість як «стійкість емоцій», а не функціональну стійкість людини до эмоциогенным умов. При цьому під «стійкістю емоцій» розуміються і емоційна стабільність і стійкість емоційних станів і відсутність схильності до частої зміни емоцій. Таким чином, в одному понятті об'єднані різні явища, які не збігаються за своїм змістом з поняттям «емоційна стійкість».

Для Т. Рібо (1899), Е. А. Милеряна (1966,1974), С. М. Оя (1969), О. А. Чернікової (1980), Н. А. Амінова і ряду інших авторів емоційна стійкість рівнозначна емоційної стабільності, так як вони говорять про стійкість певного емоційного стану.

С. М. Оя одним з ознак емоційної стійкості вважає наявність незначних зрушень у величинах показників, що характеризують емоційні реакції, а Е. А. Милерян у книзі «Психологічний відбір льотчиків» (1966) пише, що під емоційною стійкістю слід розуміти і несприйнятливість до эмоциогенным факторів (поряд зі здатністю контролювати і стримувати виникають астенічні емоції). Я. Рейковский вважає, що у деяких осіб емоційна стійкість проявляється через їх низьку емоційну чутливість. К. К. Платонов і Л. М. Шварц (1948) до емоційно нестійким відносять тих, хто підвищено емоційно збудливий і схильний до частої зміни емоційних станів. У той же час автори визнають велику роль волі у забезпеченні ефективності діяльності при виникненні сильної емоції. Н. Д. Левитів (1964) пов'язує емоційну нестійкість з нестійкістю настроїв та емоцій, а Л. С. Славіна (1966) - з «афектом неадекватності», що виявляється у підвищеній образливості, замкнутості, впертість, негативізм. Л. П. Баданина (1996), розуміючи під емоційною нестійкістю інтегративну особистісну властивість, що відображає схильність людини до порушення емоційної рівноваги, включила в число показників цієї властивості підвищену тривожність, фрустрованість, страхи, нейротизм.

Так само розуміють емоційну стійкість і зарубіжні автори. Дж. Гілфорд (Guilford, 1959) розглядає емоційну нестійкість як легку збудливість, песимістичність, заклопотаність, коливання настроїв. П. Фресс (1975) як головної характеристики емоційності виділяє емоційну нестійкість (невротичність), що характеризується чутливістю людини до эмоциогенным ситуацій. Близько до такого розуміння емоційної стійкості-нестійкості введене, Р. Кеттеллом та ін. (Cattell, Eber, Tatsuoka, 1970), поняття «афективна стійкість», під якою розуміється відсутність невротичних симптомів та іпохондричних проявів, спокій, стійкість інтересів.

Таким чином, емоційна стійкість, з точки зору названих вище авторів, характеризується емоційною незворушністю, невпечатлительностью, тобто нереагуванням людини на эмоциогенные подразники, ситуації.

Деякі автори розуміють під емоційною стійкістю не емоційну незворушність, а переважання позитивних емоцій (Ольшанникова, 1974; Аболин, 1974). В. М. Писаренко (1986а), наприклад, розглядає емоційну стійкість як «така властивість особистості, що забезпечує стабільність сте-технічних емоцій і емоційного збудження при дії різних стресорів» (с. 63). Я вважаю, що це не найкраще визначення емоційної стійкості, оскільки емоційне збудження як раз і спостерігається при дії різних стресорів. Набагато точніше він визначає емоційну стійкість, коли розуміє під нею самовладання, витримку, холоднокровність.

В інших випадках під емоційною стійкістю розуміють такий ступінь емоційного збудження, яка не перевищує порогової величини і не порушує поведінку людини (Рейковский, 1979) і навіть позитивно впливає на ефективність діяльності (Писаренко, 1964; Чернікова, 1967, 1970, і ін). Наприклад, О. А. Чернікова пише, що «емоційна стійкість спортсмена виражається не в тому, що він перестає переживати сильні спортивні емоції, а в тому, що ці емоції... досягають оптимальної ступеня інтенсивності» (1967, с. 6). За Ст. Л. Марищуку (1982), емоційна стійкість являє собою здатність долати стан зайвого емоційного збудження при виконанні складної діяльності. В. А. Плахтиенко і Ю. М. Блудов (1985) пов'язують з емоційною стійкістю надійність діяльності: «Емоційна стійкість - це властивість темпераменту... що дозволяє надійно виконувати цільові завдання...» (с. 78). Вони вважають, що емоційна стійкість забезпечується оптимальним використанням резервів нервово-психічної емоційної енергії.

Л. М. Аболин вважає правомірним під емоційною стійкістю розуміти стійкість продуктивності діяльності, здійснюваної в напружених умовах. Розуміючи слабкість такої позиції у зв'язку з тим, що в цьому визначенні не відображені власне емоційні явища, Аболин уточнює і розширює його, зазначаючи, що емоційна стійкість «це насамперед єдність різних емоційних характеристик, спрямованих на досягнення поставленої цілі» (с. 35-36). Виходячи з цього, він дає таке розширене визначення емоційної стійкості: «ЕУ - це властивість, що характеризує індивіда у процесі напруженої діяльності окремі емоційні механізми котрої, гармонійно взаємодіючи між собою, сприяють успішному досягненню поставленої цілі» (с. 36). Автор стверджує, що, по суті, це функціональна система емоційного регулювання діяльності.

Звідси головним критерієм емоційної стійкості для багатьох учених стає ефективність діяльності эмоциогенной ситуації. О. А. Сиротін (1972) включає у визначення емоційної стійкості здатність людини успішно вирішувати складні і відповідальні завдання у напруженій эмоциогенной обстановці. В. М. Смирнов і А. В. Трохачев (1974) пишуть, що під емоційною стійкістю розуміється константность психічних і рухових функцій в умовах емоціогенних впливів. Я. Рейковский (1979) визначає емоційну стійкість як здатність емоційно збудженої людини зберігати певну спрямованість своїх дій, адекватне функціонування та контроль над вираженням емоцій. Ю. Н. Кулюткин і Р. С. Сухобская (1996) вважають, що вона проявляється в тому, «наскільки терплячим і наполегливим є педагог при здійсненні своїх задумів, наскільки характерні для нього витримка і самовладання навіть у самих стресових ситуаціях, наскільки він вміє тримати себе в умовах негативних емоційних впливів з боку інших людей» (с. 169). Н. А. Амінів (1988) приписує високу емоційну стійкість тим особам, які «краще здійснюють контроль своїх власних емоційних реакцій» (с. 76).

У цих висловлюваннях за емоційну стійкість по суті приймається здатність придушувати емоційні реакції, тобто «сила волі», що проявляється в терплячості, наполегливості, самоконтролю, витримки (самовладання), що ведуть до стабільності ефективності діяльності.

Не випадково К. К. Платонов (1984) підрозділяє емоційну стійкість на емоційно-вольову (ступінь вольового володіння людиною своїми емоціями), емоційно-моторну (стійкість психомоторики) і емоційно-сенсорну (стійкість сенсорних дій).

Ще один підхід у розумінні емоційної стійкості є у П. Б. Зільбермана (1974), який під цим поняттям розуміє «інтегративну властивість особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних і мотиваційних компонентів психічної діяльності індивідуума, які забезпечують оптимальне успішне досягнення мети діяльності в складній емотивної обстановці» (с. 152). Подібна позиція Б. X. Варданяна (1983), який визначає емоційну стійкість як «властивість особистості, що забезпечує гармонійне відношення між всіма компонентами діяльності эмоциогенной ситуації і тим самим сприяє успішному виконанню діяльності» (с. 542).

М. В. Дяченко і В. А. Пономаренко (1990) розуміють емоційну стійкість як якість особистості і психічний стан, що забезпечує доцільне поведінка в екстремальних ситуаціях. На думку авторів, «такий підхід дозволяє розкривати передумови емоційної стійкості, криються в динаміці психіки, зміст емоцій, почуттів, переживань, а також діалектично встановлювати залежність її від потреб, мотивів, волі, підготовленості, поінформованості та готовності особистості до виконання тих чи інших завдань» (с. 112).

Проте цей підхід має і слабкі сторони, які відзначають М. І. Дяченко і В. А. Пономаренко. З цього приводу вони пишуть: «Вважаючи емоційну стійкість інтегральним властивістю особистості або властивість психіки, дуже важливо визначити місце і роль в ньому власне емоційного компонента. В іншому випадку важко уникнути ототожнення емоційної стійкості з вольовою і психічною стійкістю, які також можуть розглядатися як інтегральні властивості особистості, що забезпечують успішне досягнення мети діяльності в складній емотивної обстановці. Іншими словами, співвідносячи результати діяльності з емоційною стійкістю, не можна не враховувати, що успіх виконання необхідних дій у складній обстановці забезпечується не тільки нею, але багатьма особистими якостями і досвідом людини» (с. 107).

Можна погодитися з необхідністю інтегральної характеристики людини, чинного у напруженій емоційній ситуації. Однак для такої характеристики є інша назва - надійність.