Самоактуалізація по Роджерса К.

Автор: Н.І. Козлов

Самоактуалізація по Карлу Роджерсу - природне розкриття в людині її природного особистісного потенціалу при наявності необхідних для цього умов.

Роджерс вважав, що природі людини властива тенденція до росту і розвитку так само, як у насінні рослини закладена тенденція до зростання та розвитку. Все, що потрібно для росту і розвитку закладеного в людині природного потенціалу - тільки створити відповідні умови. (див.→)

Роджерс вірив у здоровий і позитивне ядро особистості, звідки, як з насіння, буде виростати (актуалізуватися) повноцінна особистість. Самоактуалізація за К. Роджерсу - актуалізація вродженої людині тенденції до зростання і розвитку його особистості у відповідності з тим, якою особистість має бути, є, по своїй природі.

Розробляючи уявлення про самоактуалізації, Карл Роджерс головну увагу приділяв тому, за яких умов можлива самоактуалізація.

Не які спрямованість і стиль життя при самоактуалізації (цим більше займався Е. Шостром), не досягненнями і результатами, які обіцяє самоактуалізація (цим займався А. Маслоу), а вивченням необхідних умов та їхньою пропагандою.

Роджерс вірив, що найкращі результати в рості і розвитку особистості будуть не при жорсткому, силовий тиск, і при теплій та душевній допомоги. Згодом з'ясувалося, що запропоновані Карлом Роджерсом методики дають хороші результати з дітьми та частиною людей, які потребують психотерапії. Застосування його підходу в роботі з дорослими, сформованими людьми ділової спрямованості здалося суперечливі результати.

Величезна історична заслуга Карла Роджерса, що саме він сприяв формуванню гуманної педагогіки, психотерапії і психіатрії. Підхід Карла Роджерса - реакція на панувала в його час авторитарну педагогіку і психіатрію, не доверявшую людям і практикує переважно тверде і холодне формування. Його переконаність "Тільки створити умови, особистість виросте сама!" (Душка проти Силовика) дала багато для просування гуманістичних ідеалів, але одночасно загальмувала більш реалістичні підходи.

Роджерс вірив у здоровий і позитивне ядро особистості, звідки, як з насіння, буде виростати (актуалізуватися) повноцінна особистість.

Однак, якщо дитина народжується з хворобою Дауна, то природним чином з такої дитини повноцінно функціонуючого людини не виросте. Немає даних, що всі діти народжуються тільки і виключно зі здоровим особистісним ядром. Навпаки, є спостереження, що всі діти народжуються різними, і вроджене позитивне ядро у багатьох з них спочатку розгледіти важко. Дивись Якими народжуються діти

Роджерс вірив, що у кожної людини є вроджена тяга з розвитку.

Маслоу, втім, реалістично коментував: "Людині властиві й інші, регресивні тенденції, такі, наприклад, як схильність до страху, самознищенню"^[1]

Роджерс вірив, що в процесі повної самоактуалізації людина буде ставати повноцінно функціонуючим людиною, гармонійним всередині і гармонійно взаємодіє з оточенням.

Якщо народився вовченя, він повинен вирости вовком і полювати за зайчиками. Якщо в суспільстві зайчиків народжується вовченя і почне актуалізувати своєї потенціал, гармонійні стосунки з оточенням не гарантовані. Можливі (і, швидше за все, будуть) конфлікти: зовнішні, якщо він все-таки почне гризти зайчиків, або внутрішні, якщо вовченя почне боротися зі своєю природою і привчати себе їсти капусту.

В основі теоретичних уявлень Карла Роджерса лежить метафора про особистісні насінні, точніше про особистісному насіння, оскільки Карл Роджерс розглядав особистість швидше як одне дерево, що росте з однієї насінини, а не як екосистему з безліччю дерев та безліччю насіння, які можуть бути як початковими для екосистеми, так і заноситися ззовні. Метафора грунту і насіння дає більш широку і об'ємну картину розвитку, коли розвиток особистості може запускатися і ззовні, у разі природного занесення насіння ззовні або усвідомленої роботи садівника.