Емоційні властивості людини (Е. П. Ільїн)
Сторінка: Перша < 3 4 5 цілком
Автор: Е. П. Ільїн, доктор психологічних наук, професор, кандидат біологічних наук.
Книга «Емоції і почуття», глава 8
Якщо вам сподобався даний фрагмент, придбати та завантажити книгу можна на Літрес
Таблиця 8.6 Кореляції між ступенем вираженості різних емоцій
| Емоція | Радість | Гнів | Страх | Печаль |
| Радість | X | 0,45 р < 0,001 | 0,14 недост. | 0,01 недост. |
| Гнів | -0,16 недост. | X | 0,44 р < 0,01 | 0,48 р< 0,001 |
| Страх | -0,07 не дост. | 0,18 недост. | X | 0,51 р< 0,001 |
| Печаль | -0,50 р < 0,001 | 0,30 не дост. | 0,33 р < 0,05 | X |
Отримані ним результати теж не однозначні. За деякими методиками вимірювання емоційності (В. Иранковой, Т. Дембо) спостерігалося велику схожість домінуючих емоцій, а за методикою Л. Рабинович схожість між близнюками виявлено тільки у відношенні емоції страху. Автор зробив висновок, що не варто переоцінювати роль генетичного фактора у прояві емоційності і що воно може визначатися і середовищними факторами. Все ж є підстави вважати емоційність в більшій мірі обумовлена генетично. Так, К. Маккартні, М. Харріс і Ф. Берниери (McCartney, Harris, Bernieri, 1990) знайшли схожість до ступеня емоційності у близнюків протягом усього їхнього життя.
Детальний огляд робіт зарубіжних авторів, що вивчали генетичну природу різних проявів емоційності шляхом порівняння тісноти зв'язків у монозиготных і дизиготных близнюків дан Ст. Ст. Семеновим (1983). Звертає на себе увагу випадковий вибір різними авторами емоційних проявів і різноманітність одержуваних даних: в одних випадках у монозиготных близнюків зв'язку тісніші, ніж у дизиготных, в інших випадках відмінностей між цими близнюками не знайдено. Все ж частіше виявлялося різницю, ніж схожість.
Генетичну природу емоційних особливостей людини вивчають і іншим методом: порівнюються емоційні особливості у право - та ліворуких людей.
Е. Харбург та ін. (Harburg et al., 1981) порівнювали деякі емоційні особливості в осіб двох вікових груп: від 18 до 30 років і від 40 до 70 років. У першій групі лівші-чоловіки мали в порівнянні з правшами більш високі показники по «загальній емоційності», боязкості, емоційної нестриманості (гнівливості). У жінок цього віку відмінності виявлені тільки у відношенні емоційності: у лівшів вона була вище. У другій віковій групі відмінності між правою так і лівою рукою по цим показникам не були виявлені. Автори пояснюють це соціальною адаптованістю лівшів після 40 років. Але якщо це так, то більша виразність емоційних показників у лівшів є наслідком генетичної природи ліворукості, а умовами життя лівшів у «праворукому світі. Можливо, звідси і більший нейротизм і тривожність чоловіків-лівшів, виявлені в роботах К. Мэски-Тейлор (Mascie-Taylor, 1981), Ст. Н. Кляйна та інших (1986), B. А. Москвіна (1990), жінок-лівшів, виявлені в роботі Л. А. Шмаковой і C. Е. Волошенко (1983).
Емоційність і когнітивний стиль діяльності. А. В. Палеем (1982,1983) виявлено зв'язок між якісними особливостями емоційності, її модальностной структурою і когнітивним стилем діяльності («аналітичність-синтетичність»). Були виявлені дві тенденції в емоційно-когнітивних зв'язках. Перша - поєднання «аналітичності» з негативною емоційністю пасивно-оборонного роду. Це означає, що чим вище у людини оцінки страху і печалі (дистресу), тим більше він схильний до операцій відокремлення, диференціації, підкреслення специфічних ознак об'єктів. Друга тенденція - поєднання «синтетичності» з негативною емоційністю активно-экстернального роду. Інакше кажучи, чим вище оцінки гніву, тим більше людина орієнтований на операції об'єднання, встановлення спільності, подібності.
У ряді дисертаційних досліджень вивчені та інші аспекти емоційності.
Емоційність і товариськість. О. П. Саннікова (1982) вивчала зв'язок емоційності з товариськістю. Вона показала, що широке коло спілкування, велика активність спілкування в поєднанні з її короткочасністю характерні для осіб з позитивними емоційними установками (домінуванням емоції радості), а вузьке коло спілкування, мала активність спілкування на тлі стійкості відносин - для осіб зі схильністю до переживання негативних емоцій (страх, печаль). Перші більш ініціативні в спілкуванні. До аналогічного висновку прийшли А. В. Крупнов, А. Е. Ольшанникова і В. А. Домодедово (1979). З допомогою кореляційного аналізу ними була виявлена зв'язок між емоцією радості і такими динамічними сторонами спілкування, як потреба в спілкуванні, ініціативність, легкість, виразність спілкування. Були виявлені негативні зв'язки між астенічними емоціями і активністю спілкування, зокрема між «гнівом» і «страхом» і легкістю і широтою кола спілкування.
Емоційність і соціокультурна адаптація. М. В. Депенчук (2000) виявлено, що особи (зокрема - чоловіки) з високою емоційністю гірше адаптуються до соціокультурному середовищі тієї країни, куди вони емігрували. Вони у меншій мірі оволодівають мовою країни проживання, гірше орієнтуються в місцевій життя.