Самоспостереження

Самоспостереження - об'єктивне спостереження за собою, своїм поведінкою і особливостями.

Правильно розуміється самоспостереження (у вигляді самоконтролю) відіграє у житті людини і в психології велику роль. Людина може шляхом самоспостереження встановити: «Я забув зробити те-то». Але самоспостереження не дає йому відповіді на питання: «Чому забув?», «У чому сутність пам'яті?» Тому самоспостереження, хоча і служить важливим предметом психологічного дослідження, не може бути самостійним і, тим більше, основним методом пізнання сутності психічних явищ.

Самоспостереження не повинно переростати в самокопання, коли людина нічого не робить, не проявляє активність, а тільки сидить і аналізує себе, занурюючись в себе все глибше. Ще гірше, коли самокопання йде на негативному тлі, з переживанням і пережовуванням почуття провини.

Якість самоспостереження сильно залежить від самооцінки людини. Більш схильні до самоспостереженню люди зі зниженою самооцінкою, а знижена самооцінка провокує акцентування уваги на помилки і слабкі сторони особистості, до переживання вини, що, втім, що чергується з самовиправданнями за типом психологічного захисту.

Грамотному самоспостереженню допомагає:

• Ведення щоденника,
• Чергування самоспостереження і зворотного зв'язку (вражень, спостережень і оцінок, зроблених оточуючими),
• Підвищення самооцінки,
• Проходження якісних психологічних тренінгів, розвивають вміння розуміти себе і свої вчинки.