Ігри, в які грають в школі: ігри, ініційовані дорослими
Автор статті Кирило Карпенко, педагог-психолог, Красноярськ, kekarpenko@mail.ru
Стаття опублікована: Шкільний психолог. - 2011. - № 17
Зла тітка
Цю гру затівають члени різних офіційних зборищ: ПМПК, рада профілактики, комісія у справах неповнолітніх, батьківський комітет та ін. Спорідненої є гра «Попався, сучий син!», описана Берном.
В журналі «Питання психології» був опублікований приклад цієї гри на ПМПК. Розповідь ведеться від імені матері:
«Невролог відкриває зошит дитини, обурюється почерком і брудом в зошиті (її щоправда, там є чим обуритися), тут же закриває її і замахується на сина, кричачи при цьому: «Вбила б, якщо б ти був моїм сином!» Напевно, від удару її зупинив тільки мій злий погляд.
Розпочався перехресний допит з боку дефектолога і невролога, при цьому вони кричали і перебивали один одного, не представляючи мені ніякої можливості відповісти, затикаючи мені рот на першій букві. У бік сина летіли образи типу «розумово відсталий» і т. д. Потім мені задавали питання інші члени комісії, і поки я відповідала, невролог і дефектолог лаяли мого сина. В мою сторону летіли претензії, звинувачення в тому, що я погана мати, яка не займається вихованням дитини. Через 10 хвилин цього кошмару я розридалася» [3].
Не варто плутати гру в Злу тітку з дорослим обговоренням проблем: хоча рішення можуть прийматися дуже жорсткі і доленосні. Не є грою і обговорення постали перед комісією дітей на рівні Батько-Дитина. Тут підлітків абсолютно щиро по-старечому корять, читають їм нотацій, лякають. «Зла тітка» починається тоді, коли з'являється прихована трансакція. На соціальному рівні ходи виглядає приблизно так:
Батько: «Ти поганий! Ти повинен виправитися, інакше тебе покарають».
Дитина: «Дайте мені ще один шанс, я обіцяю виправитися».
На психологічному:
Дитина: «Я всемогутня тітка, яка має владу вершити долі людей, страчувати і милувати».
Дитина: «Пощадіть мене, Ваша Високість! Я повністю у Вашому влади».
Відрізнити гру від дорослих операцій і процедур можна по інтенсивності, з якої члени комісій вдаються до залякування винних дітей і батьків. Зазвичай посадові особи акцентують увагу на покарання, але роблять це як би знехотя, прекрасно розуміючи, що це, швидше за все, ніяк не вплине на світогляд і поведінку девіантної дитини, і говорять про це лише тому, що це входить у їх посадові обов'язки, або тому, що це єдине, що вони можуть зробити: від безсилля. Зла тітка ж надається цьому заняттю з величезним ентузіазмом.
Але найбільш очевидним стає, що перед нами гра, коли під гарячу руку Злої тітки потрапляють члени цілком благополучних сімей, просто потрапили у важку життєву ситуацію (смерть батьків та ін). Тоді стає очевидним, що Злу тітку не цікавлять люди і їхні проблеми, вона шанує заповіт Фелікса Дзержинського: «Якщо ви ще не сиділи, це не ваша заслуга, це наша недоробка», - тобто всі люди погані, виправдань бути не може.
Ймовірно, кращим антитезисным поведінкою буде спокій. Головним завданням Злої тітки є сум'яття жертви, а кульмінацією гри, перемогою ведучого - відчай, що виражається в рыдании Винного дитини і Провинилися батьків. Транзакційний стимул від Злої тітки йде від Батьків Дитині. Транзакційна реакція від Дорослого Дорослому зробить транзакцію пересічною і зруйнує гру. Але потрібно розуміти, що спокій, апеляція до фактів, переклад розмови у доросле обговорення буде сприйнятий Злий тіткою як зухвалість і викличе осуд, адже за правилами гри, дитина має виявляти покірність, почуття провини, а не холоднокровність.
Спроби інших членів офіційних зібрань припинити гру не будуть мати успіху. У відповідь на зауваження про неприпустимість подібної поведінки Ведучий з добродушною посмішкою відповість:
- Ну, що Ви? Невже Ви думаєте, що я і в правду буду когось розстрілювати? У мене й автомата з собою немає. І на вічну каторгу нікого не відправлю. Звідки ж у мене такі повноваження? Мені і самій важко все це! Але це єдиний спосіб якось вплинути на цих людей. Я ж заради них намагаюся!
В цю гру грають деякі класні керівники, постійно принижують і упрекающие своїх підопічних. Однак, її складніше виявити і дослідити, оскільки вона відбувається за закритими дверима.
Аналіз
Теза: Я маю владу.
Антитеза: Спокій.
Мета: Самоствердження.
Ролі: Зла тітка, Провинився дитина, Винні батьки.
Соціальна парадигма: Батько-Дитина.
Батько: «Ти поганий! Ти повинен виправитися, інакше тебе покарають».
Дитина: «Дайте мені ще один шанс, я обіцяю виправитися».
Психологічна парадигма: Дитина-Дитина.
Дитина:«Я всемогутня тітка, яка має владу вершити долі людей, страчувати і милувати».
Дитина: «Пощадіть мене, Ваша Високість! Я повністю у Вашому влади».
Ходи: 1) докір - визнання вини; 2) погроза покарання - страх (плач).
Вигода:
1. Внутрішня психологічна - виправдання гніву.
2. Зовнішня психологічна - можливість уникнути усвідомлення своїх недоліків.
3. Внутрішня соціальна - «Зла тітка».
4. Зовнішня соціальна - проведення часу «Нинішні».
5. Біологічна - обмін транзакціями гніву і страху.
6. Екзистенційна - Я від Бога, а світ у злі.
Дитину образили!
Якщо батьки не втручаються у відносини сиблингов, то конфліктів між ними мало, тому що в дитячому віці різниця навіть в один рік дає старшому дитині велику перевагу в фізичній силі в порівнянні з молодшим. Тому без стороннього втручання між братами і сестрами встановлюється ієрархічна структура. Якщо ж батьки втручаються у відносини хлопців, то кількість конфліктів між дітьми зростає. Молодші діти починають провокувати конфлікти, знаючи, що їм на допомогу прийдуть мама і тато і будуть пояснювати старшій дитині, що кривдити маленьких недобре [5]. Оскільки неприємностей і конфліктів у підтримуваного батьками дитини стає більше, а не менше, що батьки оголошують своєю метою, очевидно - це гра.
Сім'ї, у яких тільки одна дитина або яким тісні рамки сім'ї, починають цю гру в шкільному колективі. Найбільш типовий варіант гри: дівчинка скаржиться батькам, що її ображає хуліган-однокласник, батьки вимагають від адміністрації школи розібратися і навести порядок, іноді звертаються також в міліцію. На подібну поведінку, як і на ігри з життя злочинного світу, немає прямого антитези. Прокурор не може на порушення закону реагувати словами: «Мені немає до цього ніякого діла, розбирайтеся самі». І працівники школи не можуть просто так відмовитися від участі в цій грі. Прямий антитеза можливий тільки в крайніх випадках, наприклад, міліція відмовилася приймати заяву від матері учениці початкової школи, в якому однокласник дочки звинувачувався в тому, що штовхнув портфель дівчинки.
Антитезисом жертви буде уникання дівчаток, які постійно скаржаться. Але зробити це на практиці дуже складно. По-перше, в якості жертви зазвичай вибирається найбільш агресивно-імпульсивна дитина, якій складно стримувати свою активність. По-друге, якщо він буде ухилятися від спілкування, дівчинка перейде до прямих провокацій у формі фізичної агресії, наприклад, пхне його при однокласниках - довго стримуватися на такі випади, він не зможе. По суті це дитячий варіант гри «Ґвалтують!» («Динамо»), в якій жінка починає флірт, а потім звинувачує чоловіка в сексуальних домаганнях.
Психолог може спробувати провести роботу з батьками дівчинки і розібратися, навіщо вони грають в цю гру і заохочують на це дочка, які вигоди одержують. В одному випадку учениця грала в крайній варіант гри і звинуватила однокласника в спробах зґвалтування. Її батьки були в розлученні і жили окремо. Батька одразу повідомили про серйозні проблеми у дочки в новій школі. Він, кинувши всі свої справи, приїхав. Гра принесла всім масу клопоту, але зате дівчинка отримала увагу батька, то є великий виграш у зовнішній соціальній сфері.
Якщо батьки вирішать відмовитися від гри, то відучити дитину буде нескладно, потрібно дотримуватися кількох простих правил: 1) дівчинка повинна уникати спілкування з дитиною, яка її ображає; 2) якщо щось сталося, потрібно спочатку повідомити про це вчителя і тільки потім батькам і обов'язково зазначити, що з приводу того, що сталося думає вчитель. Оскільки вчителі, перебуваючи в ситуації, спостерігають провокації Спокусниці, їх реакція зазвичай одна: «Не лізь до нього і проблем у тебе не буде». Батьки повинні реагувати відповідно, якщо трапиться щось серйозне, педагог сам їх сповістить.
Втім, в ролі обвинуваченого може виступати і сам вчитель. У Великобританії безправ'я вчителів у школі призвело до колосального зростання агресії на адресу педагогів, яка зокрема виражається в цій грі. Ділова газета «Погляд», характеризуючи ситуацію в Британії, писала в 2011 році: «Кожен четвертий працівник школи стикається з помилковими звинуваченнями з боку учнів, а кожен шостий - з боку сімей учнів. Вчителів звинувачують у різних злочинах, починаючи з сексуальних домагань і закінчуючи словесними образами». У Росії ситуація в цьому питанні, звичайно, сприятливіша, але наклепи на педагога і у нас не рідкість.
Аналіз
Теза: Дитину образили!
Антитеза: 1) Ніхто тебе не ображає. 2) Ухилення.
Мета: Помста.
Ролі: Спокусниця (Провокатор), Вовк (Хуліган).
Соціальна парадигма: Дорослий - Дорослий.
Дорослий (хлопчик): «Ми просто грали».
Дорослий (дівчинка): «Ти мене образив і повинен заплатити за це».
Психологічна парадигма: Дитина - Дитина.
Дитина (хлопчик): «Я кращий у класі».
Дитина (дівчинка): «Ось ти і попався».
Ходи: 1. Дівчинка: провокація; хлопчик: відповідь на провокацію, перемога. 2. Дівчинка: конфронтація; хлопчик: поразка.
Вигода:
1. Внутрішня психологічна - вираз ненависті і проекція провини.
2. Зовнішня психологічна - уникнення емоційної близькості.
3. Внутрішня соціальна - «Дитину образили!».
4. Зовнішня соціальна - «Який жах!».
5. Біологічна - обмін транзакціями гніву.
6. Екзистенційна - Я ні в чому не винна.
Бачиш, як я старався
Класичний варіант описаний Еріком Берном. Як правило, це подружжя на межі розлучення, один з яких прагне зберегти сім'ю, а інший лише продемонструвати старання і після цього розлучитися. Психолог виступає пішаком в їх грі. У школі ця гра виникає між батьками важких дітей та офіційними особами (комісією у справах неповнолітніх, адміністрацією школи, радою профілактики, вчителями). Батьки демонструють готовність зробити все від них залежне для виправлення дитини, тому з готовністю приймають рекомендацію звернутися за допомогою до шкільного психолога. Однак, нічого змінювати ні в собі, ні у своїй дитині вони насправді не мають наміру. На консультацію до психолога йдуть лише за тим, щоб потім сказати: «Бачите, як я старалася? Але нічого не виходить». На прийомі у шкільного психолога ці батьки грають у «Ви мене не розумієте» (різновид «Психіатрії»).