К. Роджерс. Про становлення особистістю: психотерапія очима психотерапевта

Далі →

Глава 17. Підхід до порушень міжособистісного і міжгрупового спілкування

Цей розділ книги був написаний раніше за інших. Він був закінчений у 1951 році для подання на конференції по спілкуванню в Норвестернском університеті з нагоди його сторіччя. Доповідь було названо "Спілкування: його порушення та активізація". З того часу він перепечатывался півдюжини разів різними групами і в різних журналах, включаючи "Harvard Business Review" і "Etc.", журнал Товариства загальної семантики.

Хоча певний ілюстративний матеріал зараз видається дещо застарілим, я включив його, так як відчуваю його важливість для проблеми групової, національної і міжнаціональної напруженості. Пропозиції щодо радянсько-американської напруженості, в той час здавалися абсолютно фантастичними. Я думаю, що зараз вони були б прийняті багатьма як цілком здорові.

Далі →

Глава 18. Попередня формулювання загального закону міжособистісних відносин

Минулого літа я розмірковував над теоретичною проблемою, яка давно мене мучило: чи можливо сформулювати в одній гіпотезі всі елементи відносин, які сприяють або, навпаки, не сприяють розвитку? Я розробив для себе ряд положень і мав можливість перевірити їх на заняттях у семінарській групі і з кількома керівниками підприємств. Це виявилося цікавим для всіх, але найбільший інтерес виник у керівників промислових підприємств, які обговорювали всі "за" і "проти", маючи на увазі такі проблеми, як: відносини між інспекторами і тими, кого інспектують, робітниками і керівництвом; підготовка керівних працівників; міжособистісні відносини в сфері вищого керівництва.

Я розглядаю ці положення як такі, що мають досить попередній характер, і зовсім не впевнений у їх правильності. Я включаю їх сюди, тому що багато з тих, хто знайомився з ними, визнали їх дієвими, а також тому, що їх публікація може надихнути на наукові дослідження, які дозволять почати перевірку їх достовірності.

Далі →

Глава 19. До теорії творчості

У грудні 1952 року групою спонсорів з університету штату Огайо була скликана конференція по творчості. На ній були представлені художники, письменники, танцюристи, музиканти, а також викладачі цих видів мистецтв. Крім того, були присутні й ті, хто цікавиться процесом творчості: філософи, психіатри, психологи. Це була дуже важлива й плідна конференція, в результаті якої я зробив кілька чорнових начерків про творчість і про те, що може сприяти його розвитку. Пізніше вони були розширені, так що вийшла ця робота.

Далі →

Частина VII. НАУКА ПРО ПОВЕДІНКУ І ЛЮДИНА

Я відчуваю глибоку стурбованість тим, що науки про поведінку можуть бути використані для того, щоб управляти індивідами, знеособлюючи їх. Незважаючи на це, я вірю, що ці науки могли б зробити людину більш сильним.

Глава 20. Зростаюча сила наук про поведінку людини

В кінці 1955 року професор Б. Ф. Скіннер з Гарварду запросив мене взяти участь у дружній дискусії на з'їзді Американської асоціації психологів, яка повинна була відбутися восени 1956 року. Він знав, що ми дотримуємося дуже різних поглядів на використання наукового знання в справі формування і управління людською поведінкою, і запропонував, щоб ця дискусія стала засобом прояснення цього питання.

Далі →

Глава 21. Місце особистості в новому світі наук про поведінку

У попередній лекції я спробував показати, хоча і дуже коротко, досягнення наук про поведінку, а також їх можливості прогнозувати поведінку і керувати ним. Я намагався намалювати той новий світ, до якого ми нестримно прагнемо зі все зростаючою швидкістю. Тепер я хочу розглянути питання про те, як ми - окремі люди, групи і культура в цілому - будемо жити, реагувати, пристосовуватись до цього чудового нового світу. Яке місце буде відведено нам перед лицем майбутніх змін?

Я збираюся зупинитися на двох варіантах відповіді на це питання, а потім хочу поділитися деякими міркуваннями, які можуть привести і до третього варіанту відповіді.

Далі →