Генезис самооцінки - дисертація Захарової

Автор: Захарова Аїда Василівна, джерело www.childpsy.ru

Самооцінка і розвиток моральної сфери учнів

Становлення моральної сфери передбачає формування єдності моральної свідомості, моральних почуттів і моральної поведінки. Вивчення особливостей розуміння першокласниками і третьеклассниками моральних якостей особистості за допомогою проективних методів виявите вельми неоднорідну картину: одні діти адекватно та досить повно розкривали їх специфіку; інші-обмежено, в основному конкретно-ситуативно; треті - виявляли нерозуміння або незнання їх змісту. Як у першому, так і в третьому класах виявлена тенденція зменшення критичності самооцінки при зниженні рівня розуміння моральних якостей. Підвищення рівня засвоєння моральних понять веде до зростання усвідомлення дитиною емоційної значущості здійснюваних голок етичних дій. До кінця молодшого шкільного віку розуміння моральних якостей молот досягати такого рівня, який детермінує потребу діяти відповідно до засвоєним знанням, т. о. бере на себе функцію регуляції поведінки.

Отримані дані виразно виявляють зв'язок між рівнем розвитку моральної сфери дитини і заходом дієвості оцінки і самооцінки якостей особистості як механізму саморегуляції.

У цілому вивчення особливостей оцінки та самооцінки моральних якостей особистості показало, що молодші школярі володіють способами аналізу фактів поведінки, в яких виявляються ті чи інші якості;вміють виділяти, атрибутувати і аргументувати їх; застосовують досить широкий набір критеріїв оцінки; вміють розрізняти узагальнено і ситуативно проявляються якості, тобто сфера спілкування, у якої в основному і виявляються моральні якості, не є для них дифузної та аморфною, а достатньо освоєна і усвідомлена ними.

Самооцінка як чинник становлення суб'єктності учня

Дані,отримані з допомогою реалізації пакету проективних методик, дозволили охарактеризувати актуальний шар самосвідомості учнів, виділити в ньому зони констатації, позитивної та негативної проекції. Найбільш виразно учні усвідомлюють себе як суб'єкта спілкування, тобто у них інтенсивно конструюється концептуальний образ "Я-суб'єкт спілкування". Питома вага якостей спілкування виявляється ще більш високим в характеристиках однолітків, особливо в зоні негативної проекції. Розмірковуючи про сверстнике як про партнера для спілкування, учні не схильні звертати увагу на те, як він навчається; для них набагато важливіше, щоб він був "справжнім другом". Більш насиченою актуальним для дитини змістом виявилася зона позитивної проекції, тобто зона бажаного, має, мабуть, для нього особливу особистісну значимість. Ця зона є найбільш продуктивною по відношенню до накопичення і збереження одержуваної дітьми інформації, що відноситься до формування особистості. Позитивна інформація краще зберігається і легше актуалізується, ніж негативна. В термінах навчально-виховного процесу це означає, що дії, спрямовані на позитивну перспективу розвитку особистості дитини, їм краще засвоюються і, швидше включаються в його власну програму дій,

В зоні позитивної проекції спостерігається і підвищення автохарактеристик, що належать до навчальної діяльності. Як не важливо для молодших школярів спілкування з однолітками, навчальна діяльність також для багатьох з них є об'єктом переливший і в перспективі вони хотіли б підвищити її результативність.

У мотивуваннях партнера для близького спілкування містяться в основному якості, включені в концептуальний образ"суб'єкт спілкування", "якості навчання у них практично відсутні. Оскільки "якості навчання", тобто якості, що дозволяють здійснювати деяку діяльність як соціальну програму, є атрибутом соціального замовлення, то відсутність цих якостей у підставах вибору партнера для спілкування свідчить про те, що формування реальних дитячих груп відбувається не на основі якостей, що забезпечують успішність спільної діяльності, а на основі якостей, що забезпечують найбільшу психологічну сумісність членів групи.

Самооцінка та формування особистості дитини

З допомогою розробленої нами методики "Вибір ролей" отриманий матеріал,дозволивший наділити показники рефлексивності, що виявляється у учнів в оцінці і самооцінці якостей особистості, і на цій основі визначити рівні її розвитку. Аналіз даних свідчить про те, що у дітей з високим рівнем розвитку рефлексії в оцінці і самооцінці якостей особистості виявилося більше всього виборів на позитивні ролі, а особистості кожного з них притаманні ті чи інші комплекси позитивних якостей. Самооцінка цих дітей функціонує як вельми реалістична і разом з тим їм властиво вживання її обережних проблематичних форм. У дітей з низьким рівнем розвитку рефлексивності в моральній сфері відзначається наявність деяких негативних особистісних рис - забіякуватості,хвальковитість, лінощів і т. п.

Ці дані говорять про те, що міра сформованості рефлексивності в оцінці і самооцінці якостей особистості є дієвим чинником формування особистості дитини, становлення її стильових характеристик. При цьому зв'язок між рівнем розвитку рефлексивності і формуванням особистості дитини не має однозначного характеру: в індивідуальних варіантах розвитку дітей виявлено значний розкид їх особистісних якостей.

Аналіз характеристик, даних учням вчителями, в тому числі представлених у "Вибір оцінки психічного розвитку дитини", та експериментальних даних щодо рівнів розвитку у детой рефлексивності в моральній сфері, дозволив виділити і описати індивідуально-типові варіанти розвитку дітей.

Діти з високим рівнем розуміння моральних якостей особистості та рефлексивно-критичною самооцінкою, як правило, розвинуті в інтелектуальному відношенні, добре вчаться, мають спеціальні інтереси; положення їх у колективі однолітків відносно благополучно - у них складаються хороші стосунки з однолітками, є (або намічаються) друзі, їх приймають і люблять однокласники.

Чим нижче рівень засвоєння моральних знань, тим аморфней,несформированней виглядає самооцінка дитини, часто функціонує в завищених варіантах. У цих дітей виявляється недостатньо сформованої навчальна діяльність; біліше складно розвиваються відносини з однолітками:виникають конфлікти, розвивається позиція "відстороненості" від колективу однолітків, складається ситуація переживання дитиною своєрідного соціального дискомфорту.

Самооцінка і становлення індивідуальності

Описані вище факти вікового розвитку самооцінки демонструють деякі загальні, переглядаються на виттям изучавшемся континууму закономірності її становлення. Однак неповторність розвитку кожної дитини,унікальність його особистості та індивідуальності ставлять перед дослідником ряд не менш важливих питань: у якій сфері життєдіяльності індивідуума локалізується генеральний напрям формування самооцінки, які шляхи її транспозиції в інші сфери, яка її морфологія, найбільш характерне для даної дитини співвідношення структурних компонентів, яка специфічного забарвлення сплаву самооцінки з особистісними цінностями, з можливостями і потребами особистості.

Відповіді на ці питання були отримані в монографическом вивченні дитини як унікальної, неповторної особистості, основу якого склало, лонгітюдне дослідження вікових та індивідуальних особливостей підлітків, що проводилося колективом психологів під керівництвом Д. Б. Ельконіна і Т. Ст. Драгуновой, з використанням анамнестичного матеріалу про розвиток дітей в дошкільному і молодшому шкільному віці, даних спостережень за дітьми в юнацькому віці та відомостей про їх життя в більш зрілому віці.

В дисертації представлений аналіз матеріалів індивідуального розвитку дітей, що вивчалися автором - Альоші С., Діми Р. і Маші С.

Розвиток Альоші С. - це розвиток дитини з рано пробудившимися пізнавальними інтересами, вибірковим ставленням до знань на тлі швидкого темпу інтелектуального поступу. Альоша-хлопчик зі складним внутрішнім світом, інтенсивним становленням самосвідомості і самооцінки. Саме прискорений інтелектуальний розвиток визначило зміст, архітектоніку і дієвість його самооцінки як механізму саморегуляції, особливості його етичного,соціального розвитку і в кінцевому рахунку його позицію в житті. Розвиток Діми Р. - це варіант становлення індивідуальності в умовах ранньої професійної орієнтації, не підтриманої, однак,ні зовнішніми, ні внутрішніми факторами його розвитку. З професійною спрямованістю і її динамікою виявилися пов'язаними всі зміни в самосвідомості і самооцінки Діми, становлення нового ставлення до себе. Третій варіант становлення індивідуальності - Маші С. - визначався її інтенсивним морально-етичним розвитком, у сфері якого і знаходилася основна зона локалізації її самооцінки.

Матеріали монографічного дослідження свідчать про те, що до підліткового віку індивідуальність дітей виявляється сформованої настільки яскраво, що її вплив на функціонування самооцінки як механізму саморегуляції виявляється безсумнівним і досить сильним. Вона визначає основну сферу локалізації самооцінки, напрямки її розвитку, специфіку структурування, особливості транслокації і, в кінцевому рахунку - загальне ставлення до себе.

Разом з тим представлені матеріали свідчать про те, що,порождаясь індивідуальністю, самооцінка сама в свою чергу детермінує її стабілізацію як відкритої саморозвивається системи.

Психологічні умови формування самооцінки

Особливості формування самооцінки стадії дошкільнят

Завдання виявлення можливостей спрямованого формування самооцінки у старших дошкільників вирішувалася в руслі пошуку шляхів оптимізації підготовки дітей до шкільного навчання. Шестилітки, які навчалися в старших групах дитячого садка, були виявлені різні по якісному своєрідності рівні сформованості самооцінки,виявлена асинхронність розвитку прогностичної та ретроспективної самооцінки.Спрямоване формування самооцінки шестирічок було підпорядковане завданню навчити їх спиратися при самооцінці на аналіз процесу і результатів діяльності. Під наглядом експериментатора дитина виконував серію однотипних завдань, разом з ним аналізував і оцінював кожний проміжний результат і на цій основі визначав можливі перспективи виконання наступних завдань.