Соціальний інтелект

А. Л. Южанинова (1984) також виділяє соціальний інтелект як третю характеристику інтелектуальної структури, в доповнення до практичного інтелекту та логічного. Останні відображають сферу суб'єкт-об'єктних відносин, а соціальний інтелект - суб'єкт-суб'єктних.

Вона розглядає соціальний інтелект як особливу соціальну здатність в трьох вимірах: соціально-перцептивних здібностей, соціального уяви та соціального техніки спілкування.

Соціально-перцептивні здібності - це таке цілісно-особистісне утворення, яке забезпечує можливість адекватного відображення індивідуальних, особистісних властивостей реципієнта, особливостей протікання його психічних процесів і прояви емоційної сфери, а також точність у розумінні характеру відносин реципієнта з оточуючими. З іншого боку, враховуючи зв'язок рефлексивних процесів із соціально-перцептивними, слід доповнити психологічний зміст даного феномена здатністю самопізнання (усвідомлення власних індивідуально-особистісних властивостей, мотивів поведінки і характеру сприйняття себе іншими).

Соціальне уява - це здатність адекватного моделювання індивідуальних і особистісних особливостей людей на основі зовнішніх ознак, а також здатність прогнозування характеру поведінки реципієнта в конкретних ситуаціях, точного передбачення особливостей подальшої взаємодії.

Соціальна техніка спілкування - це «дієвий» компонент, що виявляється в здатності прийняти роль іншого, володіти ситуацією і спрямовувати взаємодію потрібно для особистості руслі, в багатстві техніки і засобів спілкування. І вищим критерієм прояву соціально-інтелектуального потенціалу особистості є здатність впливати на психічні стани і прояви інших людей, а також впливати на формування психічних властивостей оточуючих.

Дослідження, які провела А. Л. Южанинова, а також ряд інших вчених, виявили, що соціальний інтелект слабо пов'язаний з оцінками загального інтелекту, зі шкалою інтелектуальної продуктивності тесту MMPI (Гауер, 1957), з даними по фактору тесту Кеттелла. Всі ці дані дозволяє говорити про правомірність виділення соціального інтелекту як самостійного компонента загальної системи пізнавальних здібностей особистості. Були виявлені кореляції з деякими шкалами тесту MMPI.

Значуща позитивна зв'язок з оцінками шкали «играние ролі» (Макклеланд, 1951). Т. о., вміння взаємодіяти з оточуючими, бути соціально прийнятної особистістю - компонент соціального інтелекту.

Значуща негативна з оцінками шкали «впевненість у собі» (Гібсон, 1955). Очевидно, що завищення самооцінки дійсно пов'язано з нездатністю орієнтуватися в соціальному оточенні.

Слабка тіснота зв'язків з «соціальною спадковістю» і «соціальної упевненістю». Чим вище соціальний інтелект, тим спілкування з людиною бажаніше для оточуючих, тим впевненіше він себе почуває.

Нелінійна зв'язок, що має характер інвертованій V-подібної кривої, з тривожністю.

Т. о., висновок про те, що чим вище соціальний інтелект, тим більш адаптивний людина, здається цілком виправданим. Значення даної сторони психіки з особливою наочністю виявляються на численних прикладах, коли люди, що відрізняються високими досягненнями у вивченні явищ матеріального світу (мають високий загальний предметно-орієнтований інтелект), виявляються безпорадними в області міжособистісних відносин.

Таким чином, соціальний інтелект - інтегральна інтелектуальна здатність, що визначає успішність спілкування і соціальної адаптації. Соціальний інтелект об'єднує і регулює пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням соціальних об'єктів (людини як партнера по спілкуванню, групи людей). До процесів, що його утворюють, належать соціальна сензитивність, соціальна перцепція, соціальна пам'ять і соціальне мислення. Іноді в літературі соціальний інтелект ототожнюється з одним з процесів, найчастіше з соціальним мисленням або соціальної перцепцією. Це пов'язано традицією роздільного, несоотнесенного вивчення цих феноменів у рамках загальної і соціальної психологій.

Соціальний інтелект забезпечує розуміння вчинків і дій людей, розуміння мовної продукції людину, а також його невербальних реакцій (міміки, поз, жестів). Він є когнітивної складової комунікативних здібностей особистості і професійно важливою якістю в професіях типу «людина - людина», а також деяких професіях «людина - художній образ». В онтогенезі соціальний інтелект розвивається пізніше, ніж емоційна складова комунікативних здібностей - емпатія. Його формування стимулюється початком шкільного навчання.

У цей період збільшується коло спілкування дитини, розвиваються його сензитивність, соціально-перцептивні здібності, здатність переживати за іншого без безпосереднього сприйняття його почуттів, здатність до децентрації (вміння стати на точку зору іншої людини, відрізняти свою точку зору від інших можливих), що і складає основу соціального інтелекту. Порушення, гіпотрофія цих здібностей може з'явитися причиною асоціальної поведінки, або викликати схильність до такої (Михайлова, 1991).

Як показали дослідження Ж. Піаже (Піаже, 1981), формування здатності до децентрації пов'язане з подоланням егоцентризму. Прикладом переходу від «пізнавального егоцентризму до децентрації у сфері спілкування може служити правило, взяте з мистецтва суперечки. Яке принципово полягає в знанні того, як встати на точку зору партнера, щоб довести йому що-то з його власних позицій. Без цієї здатності спір марний.

Список літератури

1. Анастазі А. Психологічне тестування у 2-х книгах. М., 1982.
2. Андрєєва Р. М. Соціальна психологія. М., Аспект пресс, 1996.
3. Анурин В. Ф. Інтелект і соціум. Введення в соціологію інтелекту. Н. Новгород, видавництво Н-міського університету, 1997.
4. Артифексова А. А. Медико-біологічні аспекти шкідливих звичок: Інформаційно-методичний посібник. Н.Новгород, Нижегородський гуманітарний центр, 1995.
5. Базылевич Т. Ф. Введення в психологію цілісної індивідуальності. М., Інститут психології РАН, 1998.
6. Годфруа Ж. Що таке психологія. В 2-х томах. М., Світ, 1992.
7. Гребеннікова Н.В. Лекції з предмету «Клінічна психологія». М., Інститут психології МГСУ,1999.
8. Ємельянов Ю. І. Активне соціально-психологічне навчання. Л., ЛДУ, 1985.
9. Ємельянов Ю. І. Навчання паритетного діалогу: навчальний посібник. Л., ЛДУ, 1991.
10. Ємельянов Ю. І. Практичний курс соціальної психології для керівників трудових колективів. Л., видавництво ЛДУ, 1983.
11. Ємельянов Ю. І. Теоретичні і методологічні основи соціально-психологічного тренінгу. Навчальний посібник. Л., ЛДУ, 1983.
12. Жуков Ю. М. Методи діагностики та розвитку комунікативної компетентності. В кн.: «Спілкування і оптимізація спільної діяльності». М., 1987, (с. 64-74).
13. Зейгарник Б. В. Теорія особистості Курта Левіна. М., 1981.
14. Кондратьєва С. В. Психолого-педагогічні аспекти пізнання. В кн.: «Психологія міжособистісного пізнання». М., «Педагогіка», 1981 (с. 158-174).
15. Кулагін Б. В. Основи професійної психодіагностики. Л., «Медицина», 1984.
16. Лабунська Ст. А. Фактори успішності впізнання емоційних станів за виразом обличчя. В кн.: «Психологія міжособистісного пізнання». М., «Педагогіка», 1981.
17. Михайлова Е. С. Комунікативний і рефлексивний компоненти та їх співвідношення в структурі педагогічних здібностей. Автореферат. Л., 1991.
18. Михайлова (Альошина) Е. З. Методика дослідження соціального інтелекту. Керівництво по використанню. СПб., ДП «Иматон», 1996.
19. Нємов Р. С. Психологія. У 3-х книгах. М., Просвіта, 1995.
20. Піаже Ж. Обрані психологічні праці. М., Міжнародна педагогічна академія. 1994.
21. Піаже Ж. Про природу езопової мови. В кн.: «Хрестоматія з загальної психології». М., 1981.
22. Психологія міжособистісного пізнання. Під ред. Бодальов А. А. М., «Педагогіка», 1981.
23. Соціальна психологія особистості. Відпові. Ред. Бобнева М. І. та Шорохова Е. В. М., «Наука», 1979.
24. Структура інтелекту дорослих. Збірник наук. праць. Л., НДІ ООВ АПН СРСР, 1979.
25. Тихомиров О. К. Психологія мислення. М., МДУ, 1984.
26. Тихомиров О. К. Структура розумової діяльності людини. М., МДУ, 1969.
27. Чеснокова О. Б. Вивчення соціального пізнання в дитячому віці. В кн.: «Пізнання Суспільство. Розвиток». М., ІП РАН, 1996.
28. Южанинова А. Л. До проблеми діагностики соціального інтелекту особистості. В сб: «Проблеми оцінювання в психології». Саратов, видавництво Саратовського університету, 1984.
29. Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.psychology-online.net/