9234
статей
1042
вибраних статей

Ораторське мистецтво

Ораторське мистецтво (красномовство, мистецтво красномовства) - мистецтво публічного виступу, з метою переконання.

Ораторське мистецтво не слід плутати з красномовством в сенсі ораторських здібностей - вміння говорити красиво, натхненно і переконливо, незалежно від того, є воно вродженим талантом (природне красномовство) або навиком, набутим у процесі навчання (штучне красномовство). Ораторське мистецтво і властивості ораторській промови вивчає наука риторика.

Природне красномовство

Прояви природної ораторській здібності часто зустрічаються в повсякденному житті. Уявімо ситуацію: одна людина йде по дорозі, не бачачи загрозливої йому небезпеки, а інший, підносячи голос, попереджає його про неї. Ще приклад. Один чоловік упав у воду, а іншою піднімає крик, щоб оточуючі прийшли на допомогу. Приклади природного красномовства можна зустріти в селах, де люди спілкуються голосно і емоційно, майже кричать один одному («через вулицю») або на ринку, де кожен повідомляє щось про свій товар. Подібні прояви красномовства не потребують спеціальної підготовки. Голос у таких випадках підноситься природно, під впливом почуттів і відповідних обставин.

Ораторське мистецтво

Бувають ситуації, коли людині потрібно сказати що-то красиво і переконливо, а потрібних емоцій в даний момент немає. Тут потрібні особливі навички управління собою, які можна придбати в процесі навчання ораторському мистецтву в ораторських школах або на спеціальних тренінгах. Ораторське красномовство, як особливий вид мистецтва, що виникло в античній Греції. Жодна інша давня культура - ні єгипетська, ні аккадська, ні китайська, ні індійська - не приділяють такої пильної уваги ораторике, як грецька, і не дають високих зразків змістового і стилістичного досконалості діалектики і мистецтва усного слова. Ораторське мистецтво вчить тому, як зробити звичайну мова ораторській. Традиції сучасної ораторській промови сягають античної риторики Стародавньої Греції та Риму.

Властивості ораторській промови

Ораторська мова - це вид монологічної мови, що вживається в ситуації, коли мовець звертається до численної аудиторії з метою переконання. Мова оратора має свої особливості побудови композиції і стилю, а також особливе співвідношення мовних та немовних засобів спілкування. Можна виділити кілька основних якостей, які відрізняють ораторську мову від інших видів мовлення.

  1. Оратор звертається до народу і його аудиторія численна, тому ораторська мова завжди носить публічний, суспільний характер.
  2. Як і всяка інша мова, ораторська мова складається з декількох частин. Те, як повинні співвідноситися між собою ці формотворчі частини (вступ, виклад, висновки та ін), пояснює наука риторика.
  3. Головне значення для ораторській промові має не її форма, хоча і це важливо, а те, що оратор вкладає у свою мову - її зміст (мета) і внутрішня енергія слова, що виходить від особистості оратора. Мета ораторській промови - не тільки донести до слухача інформацію, але і отримати відповідну реакцію у вигляді зацікавленості (переконати) або яких-небудь дій (спонукати). Така мова завжди має агітаційної характер. Для цього оратор повинен бути натхнений предметом своєї мови і вкладати в неї те, що він вважає потрібним і корисним для його слухачів.
  4. Для того, щоб мова вразила й зацікавила аудиторію, важливий авторитет мовця або його особливий психологічний настрій. Щоб спонукати слухачів вчинити якісь дії, оратор перш за все сам робить зусилля, потребує особливої напруги волі. Це зусилля відчувається в промові оратора і передається слухачам, спонукаючи їх до дій.

Вплив психіки на якості ораторській промови

Між психікою і голосовим апаратом людини існує прямий взаємозв'язок. Якщо думки і почуття, які бажає озвучити оратор, будуть слабкими, неясними, боязким або невизначеними, то і мова його буде така ж. Мовний апарат буде працювати неповноцінно. Ознаками такої неправильної роботи є переривчасте і поверхневе дихання, монотонний голос, нечітка артикуляція і фальшива інтонація. Для того, щоб привести мовний механізм у повну бойову готовність» необхідні яскраві, живі думки і готовність оратора ними поділитися. На думку Поля Сопера, головне завдання оратора - мати, що сказати, і мати глибоку потребу висловити це.

Література