Психологія дорослості (Е. П. Ільїн)

Автор: Е. П. Ільїн

Таблиця 1.3. Креативність зрілих чоловіків і жінок різного віку, балів

М. В. Фор (2007) вивчено зміну креативності у людей у віці від 18 до 60 років, розбитих на три групи: 18-25, 26-46 і 47-60 років. Аналіз динаміки показав, що в чотирьох субтестах з шести середні оцінки креативності знижуються від однієї вікової групи до іншої. Це стосується таких показників креативності, як швидкість, оригінальність і гнучкість. Автор пояснює це тим, що по мірі збільшення з віком життєвого досвіду людина все рідше потрапляє в ситуації, в яких необхідно шукати нові рішення, і креативність стає все менш популярною.

За даними Е. П. Ільїна і Є. Черницької, в діапазоні від 25-30 до 41-50 років креативність виражена практично однаково з невеликим підйомом у віковій групі 31-40 років (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Зміна з віком креативності у дорослих

Рис. 1.8. Зміна критичності з віком

Критичність мислення. Показано (Friend, Zubek, 1958), що у чоловіків пік критичності мислення припадає на 30 років, а у жінок - на 40, після чого критичність починає різко знижуватися (рис. 1.8). Автори прийшли до висновку, що основними причинами ослаблення інтелекту з віком є зменшення об'єктивності і відсталість (зайва категоричність) суджень, прагнення підвести все в категорію вірного чи невірного.

---

Збереження протягом тривалого часу психічних функцій сприяє виконувана людиною діяльність. Ті функції, які найбільш важливі для даної діяльності і забезпечують її високу працездатність, зберігаються тривалий час. Так, у водіїв, льотчиків і моряків гострота та поле зору зберігаються на високому рівні до глибокої старості (М. Д. Александрова, 1965). Б. Р. Ананьєв, посилаючись на дані в. І. Кауфмана, зазначає, що з накопиченням досвіду музично-виконавської діяльності розвивається звуковысотное розрізнення, тому у дорослих музикантів воно вище, ніж у дітей, початківців навчатися музиці (навіть вельми обдарованих). При високому рівні освіти та інтелектуальної діяльності спаду вербальних функцій теж не спостерігається. Навпаки, в осіб розумової праці вербально-логічні функції зростали до 50 років і знижувалися лише до шістдесятирічного віку.

1.4. Зміни емоційної сфери в період дорослості

Зміни емпатії. Вікові зміни рівня емпатії у жінок і чоловіків за даними Е. П. Ільїна та А. Н. Липиной представлені в табл. 1.4.

Рівень емпатії неухильно підвищується від юнацького віку, досягаючи максимального значення в жінок і чоловіків у віці 40-50 років. У цьому віці рівень емпатії перевищує такий 15-20-річних у два рази. Надалі відбувається різке падіння рівня емпатії як у жінок, так і у чоловіків, мінімум спостерігається в 60-75 років. У цій віковій групі рівень емпатії навіть нижче, ніж у 15-20-річних.

Таблиця 1.4. Вираженість емпатії у дорослих чоловіків і жінок різного віку, балів

У чоловіків рівень емпатії у всіх вікових групах, крім останньої, нижче, ніж у жінок (відмінності достовірні в трьох вікових групах).

Вікові зміни сентиментальності. Під сентиментальністю розуміють надмірну емоційну чутливість, має відтінок солодкуватості, нудотно ніжності або слізливою умиленности. Сентиментальна людина здатна легко розчулитися, розчулитися, взволноваться, він легко приходить у стан розчулення, тобто виявляє ніжні «почуття» по відношенню до об'єкта, уявному йому зворушливим.

Вікова динаміка вираженості сентиментальності у дорослих жінок і чоловіків у різних вікових групах за даними Е. П. Ільїна та А. Н. Липиной (2007) представлена на рис. 1.9.

Рис. 1.9. Вікова динаміка зміни сентиментальності

Як випливає з представлених на рисунку даних, середньогрупові значення показника сентиментальності з віком неухильно зростають, досягаючи максимуму як у жінок, так і у чоловіків у віці 50-60 років. Проте у віці 61-75 років відбувається різке зниження сентиментальності. Між суміжними віковими групами відмінності достовірні в більшості випадків (на рівні 0,05-0,001).

Слід зазначити, що середні значення показника сентиментальності у чоловіків значно нижче значень показника сентиментальності жінок у всіх вікових групах. Виявлені відмінності статистично достовірні у всіх вікових групах, крім однієї.

Вікова динаміка властивостей емоційності. До властивостей емоційності віднесені емоційна збудливість, інтенсивність та тривалість емоцій. Як видно на рис. 1.10, середнє значення показника емоційної збудливості у жінок спочатку тримається на одному рівні у вікових групах 15-20 і 21-30 років, а потім починає поступово знижуватися. У вибірці 51-60-річних жінок спостерігається незначне підвищення рівня емоційної збудливості, однак вже в наступній віковій вибірці, у жінок у віці 61-75 років, відбувається різке зниження даного показника і він досягає свого мінімуму.

Рис. 1.10. Вираженість властивостей емоційності у дорослих різного віку. Емоційна збудливість (верхній малюнок), інтенсивність (середній малюнок) та тривалість емоцій (нижній малюнок)

Таким чином, можна говорити про те, що є тенденція зниження в осіб жіночої статі рівня емоційної збудливості від юнацького до літньому віку.

У чоловіків, в принципі, спостерігається та ж тенденція (хоча погано виражена) зміни з віком рівня емоційної збудливості, а саме поступове її зниження (лише у вибірці чоловіків 41-50 років відбувається досить значний стрибок вгору даного показника, а далі знову спостерігається його зниження). Так само як і у вибірках жінок, емоційна збудливість максимальна у віці 15-20 років і мінімальна у віковій групі 61-75 років.

Слід зазначити, що у чоловіків рівень емоційної збудливості у всіх вікових групах був значно нижчим, ніж у жінок (відмінності достовірні).

Вікова динаміка вираженості інтенсивності емоцій. Максимальна інтенсивність емоцій у жінок спостерігається у вибірці 15-20 років; далі відбувається поступове зниження з віком виразності даної характеристики емоцій, хоча у віці від 31 до 60 років спостерігається стабілізація вираженості цієї властивості емоційності.

У чоловіків помітна та ж тенденція, але вона виражена менш чітко в зв'язку з великим розкидом середньогрупових значень інтенсивності емоцій у різних вікових групах. Однак, так само як і у вибірках жінок, інтенсивність емоцій у чоловіків менш за все виражена у старших за віком вибірках, тобто у віці 51-60 і 61-75 років.

Показники інтенсивності емоцій у всіх вікових групах, крім групи 31-40 років, у чоловіків були нижче, ніж у жінок. Відмінності достовірні в чотирьох вікових групах з шести.

Вікова динаміка тривалості пережитих емоцій. Дані, отримані щодо цього властивості емоційності, істотно відрізняються від даних, отриманих у відношенні емоційної збудливості і інтенсивності емоцій, а саме спостерігається не зниження показників, а, навпаки, поступове їх збільшення. Іншими словами, ми можемо сказати, що в той час як емоційна збудливість і інтенсивність емоцій з віком зменшуються, тривалість пережитих людиною емоцій, навпаки, зростає. Це спостерігається як у жінок, так і у чоловіків. У чоловіків у віці 31-40 років відбувається деяке зниження даного показника, але вже у віці 41-50 років ми бачимо його помітний стрибок вгору, і далі він підвищується аж до самої старшої з обстежених нами вибірок чоловіків 61-75 років.

Також слід звернути увагу на те, що у всіх вікових вибірках у чоловіків порівняно з жінками тривалість переживання емоцій менше.

Таким чином, враховуючи отримані нами дані про емоційних проявах чоловіків і жінок, можна зробити висновок, що протягом усіх вікових етапів чоловіки мають меншу емоційність, ніж жінки. Щодо вікових змін різних проявів емоційності спостерігається різна динаміка. Сентиментальність і эмпатичность до певного віку зростають і знижуються до старості; емоційна збудливість і інтенсивність переживання емоцій з віком знижуються, а тривалість переживання емоцій зростає. В результаті, якщо у дівчат і молодих жінок (15-20 і 21-30 років) та юнаків і молодих чоловіків (15-20, 21-30 та 31-40 років) показники емоційної збудливості і інтенсивності емоцій превалювали над показником тривалості емоцій, то потім, починаючи з віку 31-40 років, співвідношення змінюються. Тепер уже показники тривалості емоцій превалюють над показниками емоційної збудливості і інтенсивності емоцій.

Ініціатори низки масштабних міжнародних досліджень, що проводилися в багатьох країнах і охопили понад 100 тисяч людей, виявили, що задоволеність життям зростає з віком, причому серед чоловіків спостерігається більш сильний ефект, ніж серед жінок (WorldbValues Study Group, 1994). Та ж закономірність встановлена щодо позитивних емоцій. Всі ці вікові зміни можуть бути пов'язані з історичними факторами, тобто зі зміною поколінь, і пояснюватися тим, що життя в усьому світі стає гірше, приносить менше задоволення. Таким чином, літні люди продовжують залишатися більш щасливими.

Залагодити суперечки навколо цього питання покликані лонгитюдні дослідження, в рамках яких проводяться спостереження за одними і тими ж людьми протягом тривалого періоду часу. Існує кілька подібних робіт по розглянутій темі. Так, Хелсон і Лонен (Helson, Lohnen, 1998) аналізували позитивні емоції. В обстеженні взяли участь 80 жінок і 20 їх подружжя. Суб'єкти обстежувалися починаючи з двадцятисемирічного віку до досягнення 52 років. <...> У цей період спостерігається певний ріст позитивних і зменшення негативних емоцій <...>

У декількох експериментальних роботах виявлено, що позитивні емоції і задоволеність життям посилюються лише у чоловіків, в той час як у жінок спостерігається зворотне. Мрожеки Коланц (Mroczak, Kolanz, 1998), проаналізувавши масштабну вибірку американців, вивчили вплив віку на емоційні показники <...> Виявилося, зростання позитивної емоційності відзначається тільки у чоловіків-інтровертів. Зменшення негативних емоцій спостерігалося лише серед заміжніх жінок.

1.5. Зміни мотиваційної сфери у період дорослості

В період ранньої дорослості відбуваються суттєві зміни в потребах і інтересах молодих людей. Вони починають проявляти інтерес до абсолютно нових для них речей і в той же час втрачають інтерес до того, що займало їх раніше. Перед ними постає завдання пов'язати минулі мрії з реальністю, тобто їх здійснення. В цей період відбувається остаточне самовизначення, набирає чинності мотив самоствердження, прагнення довести істину іншим, стати переможцем у суперечці, нав'язати іншим свої погляди, смаки, рішення проблем (Л. Р. Багринцева, 2007).