Робота над «помилочками»
Автор: Олена Прокоф'єва,
Університет практичної психології
В ПСИХОЛОГІСе дається таке визначення: «Вправа «Помилочка» допомагає позбавитися від самоїдства, від безплідного гризіння себе за випадково зроблені помилки».
Межі вправи
Не вщухають у нашій групі і моїй голові роздуми про широту застосування цієї вправи. Не гризти себе за схемою тільки за випадково зроблені помилки (робочі, побутові, типу «розбив чашку»)? Чи можна розширити техніку до будь-яких дій, які вважаєш помилковими (вибір професії, заміжжя)?
Я для себе прийняла таку формулу: самоїдство за помилки взагалі треба виключити. Якщо мій вчинок приносить дрібні неприємності - це не варто моїх переживань. Потрібно просто прийняти реальність і виправити наслідки.
Якщо коли-то мій вчинок призведе до незворотних негативних наслідків, побиватися виною теж сенс відсутній. Внутрішній текст повинен бути: «Це вже сталося. Потрібно зробити все можливе, щоб далі все йшло добре. Щоб подібне не повторилося».
Я прийняла цю формулу і намагаюся слідувати їй. Тим не менш, на рівні великих вчинків і стосунків робота над «ошибочкой» може бути тривалою та творчої.
Помилки у «ошибочке»
У народі (серед дистантников) існує страшилка, невірне трактування «помилочки». Що людина, що освоїв це вправа може стати безсовісною сволотою, яка паскудить і не червоніє, і все їй байдуже.
Я вважаю, що у такому трактуванні є підміна тези, т. к. вправа взагалі не про те. «Помилочка» спрямована на те, щоб не займатися порожніми размусоливаниями «я поганий», не зациклюватися на минулому, а виправляти наслідки, працювати над помилками.
Порочне умисел і попрання моральних цінностей - це з іншої опери. Я вважаю, що людина розумна апріорі керується добрими намірами. І думає, перш, ніж робить. І тому не робить гидоти, нерозумних вчинків. І якщо така людина робить помилку, то заслуговує того, щоб не гризти себе за неї вічно. Особливо, якщо зробив кроки по її виправленню. Якщо зробив усе, що міг, то навіщо подумки повертатися до ситуації звинувачувати себе? Момент вже закінчився.
«Помилочки» чоловічі та жіночі
Нагадаю, схема реагування на помилку складається з трьох блоків:
«Помилочка» - зустрічаємо неприємність розслабленістю, спокоєм, в межах розумного - задоволеною посмішкою. «Ну, всяке буває», «Цікава задачка!», «Вау!» - внутрішній текст.
«Я хороший!» - ніжно і дбайливо обіймаємо себе за плечі. Цим жестом (зовнішнім або внутрішнім) заміщаємо самоїдство. Прибираємо негативні оцінки своєї особистості. Тому що ми реально хороші! Незважаючи на це непорозуміння.
«Працювати!» - повертаємося до життя, виправляємо, що можна виправити, придумуємо на майбутнє, як оптимізувати процес.
Аналіз виконання вправи колегами показав очевидні відмінності чоловічого (логічного) і жіночого (чуттєвого) підходу.
«Помилочка» - тут у всіх людей приблизно однакові реакції. А далі починаються варіації. Жінки більшою мірою приділяють увагу блоку «Я гарна».
- Підраховують по часу, скільки себе гризли.
- Письмово розглядають варіанти, на чому тут можна заморочити.
- Прислухаються до себе - не почалося самоїдство?
- Вводять градації - наскільки сильно тут можна звинувачувати себе, щоб це було адекватно ситуації.
- Придумують аргументи, чому їм не слід в даній ситуації самоедствовать та ін. та ін. і т. д.
Чоловіки (і жінки з переважанням раціонального початку) найчастіше блок «Я хороший» взагалі пропускають. Їм ця зайва рефлексія не потрібна.
- Алгоритм: «Помилочка» - «Працювати!»
- Оцінюють збитки (в рублях, годинах, кількість необхідної роботи).
- Продумують варіанти розв'язання задачі.
- Знаходять оптимальний шлях.
- Починають негайно діяти.
При цьому іноді з часом виникає переосмислення ситуації. І тоді схема стає такою:
На мій погляд, обидва варіанти роботи над вправою - корисні і правильні. Головне - дівчатам не забувати, що треба «Працювати!» а чоловікам - усвідомлювати, що вони - «Хороші». Тобто, не пропускати ланок цієї мудрої ланцюжка.
Коли цей навик вбудовується, життя стає ще більш радісним і продуктивною.
Успішної роботи над "ошибочкой"!