Психіка: погляд О. В. Моткова

Автор: О. В. Мотків, кандидат психологічних наук, доцент ІП РДГУ

«Чим більше мислячий спостерігач губиться перед неозорої масою дрібних деталей, тим гостріше він відчуває потребу у виробленні загального погляду на всю область пізнання. Але така філософія може спиратися лише на природничо-науковому фундаменті, на критичному зіставленні всіх загальних висновків досвідчених наук. На таку справжню «натурфилософию» має право кожен мислячий і науково підготовлена людина; вона аж ніяк не становить власності привілейованої касти вчених».

Геккель Е. Світові загадки. М.: Бр. А. і В. ГРАНАТ і К, 1920. С. 383

Функції та будову психіки: свіжий погляд

У психології і сьогодні залишається актуальним отысболее цілісного і ясного розуміння сутності, структури і принципів розвитку психіки живих організмів, прагнення глибше розібратися в тому, що стоїть за усталеними і повторюваними за інерцією уявленнями. Як традиційне, так і більш сучасні визначення психіки при вдумливому читанні викликають запитання, на які допитливий розум не знаходить достатньо правдоподібних задовільних відповідей.

Подальший виклад побудовано наступним чином: дається традиційне визначення, за нього ставляться питання, потім та ж процедура повторюється з сучасними уявленнями про психіці, і далі проводиться короткий аналіз інших альтернативних підходів з інших джерел. На основі такого аналізу робиться спроба дати авторські відповіді на поставлені питання, представити нове розуміння і визначення психіки, зокрема, на основі нового погляду на пріоритетність виділяються її функцій. В кінці статті коротко розглядаються головні особливості структури психіки.

Аналіз традиційних підходів до психіки

Розглянемо пильніше деякі традиційні в нашій психології визначення психіки. Всі вони в тій чи іншій мірі спиралися на домінуючу в той час ідеологію марксизму-ленінізму і несли скоріше філософський та ідеологічний, ніж природничо-науковий характер.

А. Н. Леонтьєв у Великій Радянській енциклопедії так визначав психіку:

«Психіка (від грец. psychikos - душевний), властивість високоорганізованої матерії, яка є особливою формою відображення суб'єктом об'єктивної реальності. Найважливіша особливість психічного відображення - його активність. При цьому воно не тільки являє собою продукт активної діяльності суб'єкта, але і, опосредствуя її, виконує функцію орієнтації, управління нею. Таким чином, психічні явища складають необхідний внутрішній момент предметної діяльності суб'єкта, і природа психіки, її закони можуть отримати наукове пояснення лише в процесі аналізу будови, видів і форм діяльності».

У мене виникає відразу кілька питань.

- Що розуміється під «високоорганізованою матерією»? Якщо під нею мається на увазі мозок, то тоді чому «точкою відліку» наявності психіки у живої істоти оголошується саме існування у нього мозку, а не наявність, наприклад, у нього просто життя як такого? Адже життя на порядок більш високо організована, ніж будь-який неживий предмет. На яких підставах відмовляється у володінні психікою рослинам?

- Це властивість виражається у А. Н. Леонтьєва в «особливою формою відображення суб'єктом об'єктивної реальності». Тобто головною, пріоритетною функцією психіки автор називає «відображення». Чому саме «відображення» виділяється як провідна функція психіки? Дальші його міркування про те, що розгляд «психіки як відображення» дозволяє подолати помилкові рішення «проблеми про співвідношення психологічного і фізіологічного» представляються зовсім не переконливими, так як не зачіпають суті психічного.

- На мій погляд, ближче до сутності психіки він інтуїтивно підходить, коли говорить про активність відображення, що є у нього фактично одним з виразів активності суб'єкта. Хотів такого повороту автор чи ні, але виходить, що активність відображенню надає в ході розвивається їм діяльності суб'єкт. Хто ж є цим таємничим суб'єктом? Всяка чи біологічна особина? І в чому суть суб'єктності цієї особини? Що дає можливість суб'єкту здійснювати «діяльність»? Ми не знаходимо в даній статті про психіку відповіді на ці питання. По-своєму адже активні і амеба, і рослина. Їх життєва активність також включає в себе відображення важливих для них характеристик середовища. Чи випливає з цього, що вони - суб'єкти? Підкреслюючи активність як найважливішу «особливість психічного відображення», А. Н. Леонтьєв, очевидно, спирався на факт відмінності «відображення» у живої істоти від відображення у неживих предметів, наприклад, біля дзеркала або каменю. У чому ж конкретно полягає ця відмінність «відображення» живої і неживого? Питання, можливо, впирається в саму сутність життя як такого.

- «Відображення», пише далі Олексій Миколайович, «не тільки являє собою продукт активної діяльності суб'єкта, але і, опосредствуя її, виконує функцію орієнтації, управління нею». Хто ж виконує функцію орієнтації та управління діяльністю, сам суб'єкт або породжене їм «відображення»? Може бути, точніше було б говорити про те, що живий організм, що подається як суб'єкт, за допомогою якихось внутрішніх структур і, зокрема, відповідальних за «відображення» і наділення цього «відображення» значущістю, і тим самим - керуючою силою, здійснює функції орієнтації і керування своєю поведінкою?

Тепер звернемося до деяких роз'яснень позиції А. Н. Леонтьєва, дає 11 про походження й розвиток психіки у філогенезі (Гіппенрейтер Ю. Б., 1996, с. 169-197.). Вона пише: «В якості об'єктивного критерію психіки А. Н. Леонтьев пропонує розглядати здатність живих організмів реагувати на біологічно нейтральні впливи. Біологічно нейтральні (інший термін "абіотичні") впливу - це ті види енергії або властивості предметів, які не беруть участь безпосередньо в обміні речовин. ...Чому ж виявляється корисним їх відображати, або на них реагувати? Тому що вони перебувають в об'єктивно стійкою зв'язку з біологічно значущими об'єктами і, отже, є їх потенційними сигналами. Якщо живий організм набуває здатності як відображати біологічно нейтральні властивості, так і встановлювати їх зв'язок з біологічно суттєвими властивостями, то можливості його виживання виявляються незрівнянно більш широкими».

Далі Юлія Борисівна, слідом за А. Н. Леонтьєвим, зазначає, що «найпростіші реагують на абіотичні впливи середовища, і притому на окремі її властивості...

По-друге, чітко виступає пристосувальна функція психіки: тут вона виражається в орієнтуванні поведінки (позитивні і негативні таксисы), а також, хоча і в самих елементарних формах, у зміні поведінки в результаті індивідуального досвіду».

Резюмуємо сказане автором. Психіка у живої істоти має місце, якщо воно реагує на абіотичні подразники, у нього є «чутливість». Вона, нехай у вигляді «елементарної сенсорної психіки», вже виявляється у найпростіших, так як у них відзначаються такого роду реакції. Важливо, що Ю. Б. Гіппенрейтер підкреслює пристосувальний характер реакцій на абіотичні подразники, те, що вони служать кращому виживанню в мінливому середовищі. Виходячи з цієї логіки, у рослин психіки немає, так як у них автору відомі тільки реакції на біологічно значущі впливи, які називають «подразливістю». Зауважимо, що є багато фактів звикання рослин до певної воді, грунті, рівнем освітлення, голос люблячої господині та іншим особливостям. І знову виникають питання.

Якщо психіка є у найпростіших одноклітинних, то, отже, вони вже являють собою високоорганізовану матерію». А у, здавалося б, більш складних за будовою багатоклітинних рослин її немає, так як у них нібито немає реакцій на абіотичні подразники, немає чутливості. Чи можна вважати головною відмінною рисою та головною функцією психіки живих істот можливість здійснювати абіотичні реакції, якщо вони цілком підпорядковані початкової мети кращого виживання і функціонування в мінливому середовищі, тобто несуть біологічну приспособительную функцію? Може бути, ми наблизимося до розуміння найважливішої характеристики психіки, якщо знайдемо відповідь на питання, навіщо живого організму потрібні подразливість і чутливість, тобто навіщо їм необхідно «відображення»? Якщо для кращого виживання, то, може бути, цільова (пристосувальна до головним вимогам організму) і організуюча, коротше - керуюча функція психіки як раз і є більш фундаментальною і головною, що підкоряє собі реакції як на біотичні, так і на абіотичні подразники?

Перейдемо до розгляду більш пізнього визначення психіки, даним Петровським А. В. і Ярошевским М. Р. у відомому Психологічному словнику (Петровський А.. і Ярошевський М. Р. , ред. Психологічний словник. М., 1990).

ПСИХІКА (від грец. psychikos - душевний) - системна властивість високоорганізованої матерії, що полягає в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу, в побудові суб'єктом невідчужуваною від нього картини цього світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності. В П. представлені й упорядковані події минулого, сучасного і можливого майбутнього. ...Завдяки активному і випереджальному відображенню ...зовнішніх об'єктів у формі П. стає можливим здійснення дій, адекватних властивостями цих об'єктів, а тим самим - виживання відчуває в них потребу організму... ...Визначальними ознаками П. є: відображення, дає образ предметного середовища, в якій діють живі істоти, їх орієнтація в цьому середовищі і задоволення потреби в контактах з нею. ...Активність П. проявляється і при відображенні реальності ...і в сфері мотивів, надають поведінці енергію і стрімкість, і при виконанні програми поведінки, що включає пошук і вибір варіантів. Виникаючи на певному рівні біологічної еволюції, П. сама виступає в якості одного з факторів, забезпечуючи зростаючу по складності пристосованість організмів до умов їх існування».

Що ж нового додає це визначення до попереднього? З'являється ідея побудови на основі інтеграції окремих «відображень» «картини світу». На психологічному мовою це схоже на перехід від відчуттів до образів сприйняття і уявленнями і, потім, до їх подальшого узагальнення в єдиній суб'єктивній картині. Однак, я

На мій погляд, найбільш важливим доповненням в аналізованому визначенні є вказівка такого «визначає ознаки» психіки як «задоволення потреби в контактах з середовищем. Це крок вперед у розумінні призначення психіки в живому організмі, розумінні того, для чого вона, власне, потрібна живій істоті. Питання тільки полягає в тому,