Приклади роботи з дитячою тривожністю

Приклад 1

Папа Сергія скаржиться на нього: "Син ніби не від світу цього. Його одноліток Руслан уже відмінно грає в шахи, обігрує навіть дорослих. Серьога ж ледь навчився ходити конем і пішаком. Сестра Сергія Ганнуся годинами грає на піаніно, вже три рази виступала на концерті в районній бібліотеці. Сергій кинув музичну школу через два місяці після початку навчального року... І взагалі, він не бажає займатися нічим серйозним, а готовий тільки годинами возитися з проводами".

Ці претензії до сина тато викладав протягом півтора годин, прийшовши на прийом до психолога. "Мій син гірше всіх" - ця думка червоною ниткою проходила через усю промову "люблячого" батька.

Тато ніяк не хотів погоджуватися з думкою психолога про те, що вимоги до Сергійка завищені, однак вирішив спробувати змінити своє ставлення до дитини. Насамперед, він став серйозно ставитися до дослідницької діяльності сина, заохочуючи його захоплення. Правда, тато ще продовжував порівнювати Сергійка з іншими дітьми, але все частіше і частіше з подивом помічав, що його син має ряд позитивних якостей, яких немає у його однолітків: цілеспрямованість, наполегливість, допитливість... В результаті тато став ставитися до Сергійка з повагою, а це сприяло підвищенню самооцінки дитини, його віру в успіх.

Якщо у дитини проявляється тривога при виконанні навчальних завдань, не рекомендується проводити будь-які види робіт, що враховують швидкість. Таких дітей слід питати не на початку і не в кінці уроку, а в середині. Не можна підганяти і квапити їх.

Звертаючись до тривожного дитині з проханням або питанням, бажано встановити з ним контакт очей: або ви нахиліться до нього, або підніміть дитину до рівня ваших очей.

Спільне з дорослим твір казок та історій навчить дитину висловлювати словами свою тривогу і страх. І навіть якщо він приписує їх не собі, а вигаданому герою, це допоможе зняти емоційний вантаж внутрішнього переживання і в якійсь мірі заспокоїть дитину.

Навчати дитину керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих ситуаціях його можна і потрібно в повсякденній роботі з ним.

Приклад 2

Вихователь, звернувшись до психолога, з подивом і обуренням повідомив, що Галя, здатна і розумна дівчинка, не змогла на "Свято осені" розповісти вірш, який дуже добре знала.

Психолог став цікавитися, як проходили репетиції. Виявилося, що дівчинка три рази поспіль розповіла вірш вихователю (один на один), а в залі вдалося прорепетирувати лише раз. Під час свята Галя повинна була вийти на середину залу і прочитати вірш, але вона розплакалася і втекла до мами.

Мама, розмовляючи з психологом, розповіла, що з Галею такі ситуації відбуваються постійно. Наприклад, вона відмовилася в Новий рік підійти до Діда Мороза і заспівати йому пісеньку. В мамин день народження вона чомусь не захотіла сісти з гостями за стіл.

Знаючи цю особливість доньки, за тиждень до свята мама почала налаштовувати дівчинку на успішний виступ. Вона повторювала: "Будь розумницею. Ти повинна виступити дуже добре. Ти мені обіцяєш це?" І Галя кожен вечір змушена була давати мамі обіцянку, а щоб виправдати її надії, дівчинка повторювала і повторювала вірш за кілька десятків разів в день.

Під час спільної зустрічі вихователя, психолога та батьків була вироблена така стратегія роботи з дівчинкою. Галя дуже любила слухати казки, особливо їй подобалися "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно", "Дюймовочка" та "Кіт у чоботях". Вона могла годинами слухати їх і розповідати про героїв казок. Дорослі вирішили використати цей інтерес дівчинки. На індивідуальних заняттях (спочатку з психологом, а потім з вихователем) дівчинку просили уявити і показати, як би розповіли вірш своїм друзям її улюблені герої.

Галя з задоволенням розповідала вірш (яка знала напам'ять) від імені дерев'яного Буратіно, маленької боязкою Дюймовочки, безжурного Кота в чоботях. Дорослі кожен раз цікавилися, що відчував той чи інший герой під час виступу: подобалося йому розповідати вірші своїм товаришам, подобалося, як уважно всі його слухали, приємно було розкланюватися перед глядачами. Через кілька тижнів Галя обрала роль безстрашної Герди з казки "Снігова королева". Зі зміною ролі змінилися постава й рухи дівчинки, вона стала діяти більш впевнено і рішуче. Галі так сподобалося грати цю роль, що вона повторювала її багато разів поспіль, і навіть будинку це стало її улюбленим заняттям.

Після таких тривалих цілеспрямованих тренувань вихователька привела дівчинку в зал і запитала, в ролі якого героя вона хотіла б виступити. Галя вирішила по черзі показати всіх своїх героїв. Вона знову і знову виходила на середину залу, розповідала вірш, раскланивалась перед "глядачами". Страх перед виступом поступово знижувався, і на новорічному святі Галя відчувала себе цілком упевнено.

Крім описаного вище застосовувалися й інші прийоми роботи: психогімнастичні вправи, малювання свого страху та інших емоцій. Мама дівчинки замість щоденних повчань щовечора розповідала їй придумані спільно з психологом казки та історії зі щасливим кінцем. Герой казки обов'язково домагався успіху, хоча на його шляху іноді зустрічалися і перешкоди.

Приклад 3

У роздягальні, на шафці кожної дитини можна закріпити "Цветик-семицветик" (або "Квітка досягнень"), вирізану з кольорового картону. В центрі квітки - фотографія дитини. А на пелюстках, які відповідають дням тижня, - інформація про результати дитини, якими він пишається. Позитивна інформація дуже важлива і для дорослих, і для дітей, для встановлення взаєморозуміння між ними. Причому потрібна вона для батьків дітей будь-якого віку.

Дмитрикова мама, як і всі батьки дітей ясельної групи, щодня з задоволенням знайомилася з записами вихователів про те, що робив, як їв, у що грав її дворічний син. Під час хвороби педагога інформація про проведення часу дітей у групі стала недоступною для батьків. Через 10 днів стурбована мама прийшла до методиста і попросила не припиняти такої корисної для них роботи. Мама пояснила, що, оскільки їй всього 21 рік і досвіду спілкування з дітьми у неї зовсім мало, записи вихователів допомагають їй зрозуміти свою дитину і дізнатися, як і чим займатися з ним.

Таким чином, використання наочної форми роботи (оформлення стендів, інформаційних "Цветик-семицветик" тощо) допомагає вирішити відразу кілька педагогічних завдань, одна з яких - підвищення рівня самооцінки дітей, особливо тих, у кого висока тривожність.