Емоції як форма дитячої захисту

Основна теза синтез-технології з приводу емоцій полягає в тому, що емоції і переживання є спосіб доцільного людської поведінки, вироблений в першу чергу в дитинстві і в першу чергу у взаємодії з батьками. Це спосіб, який знаходять діти для управління батьками, для спілкування з батьками та для захисту від батьків.

Емоційне реагування на власні помилки - це реакція не стільки на помилку, скільки на можливий напад за цю помилку. Це форма особистісної захисту, але форма захисту дитячої та неконструктивною.

Ось типичнейшая ситуація з життя дитини. Дівчинка то загралася, то ніяково повернулась, але от чашка розбилася і мама про це скоро дізнається. Дівчинка маленька, але вже наявний досвід їй впевнено підказує, що якщо вона зараз мамі повідомить про це спокійно, чи, тим більше задоволення, висока ймовірність натрапити на мамине невдоволення, а то й отримати по потилиці.

Їй це треба? Немає. Саме тому ви через пару секунд зможете спостерігати, як дівчинка вдаряється в рев і з риданнями біжить до мами: «Мама, у мене чашка розбилася! А-а-а!!», і ближче під її руку, щоб до мами - притулитися... А найголовніше, що реакцію мами ви тепер предскажете також впевнено, як і донька: тепер мама доньку - погладить і пошкодує: «Ну як же не пошкодувати, адже вона плаче, переживає!»

• Правильно, от ситуація і вирішена. І мудра дочка підтвердила свій досвід: якщо зробити помилку і після цього почати нещасно ридати, то все буде добре. Значить, вона ридати тепер найближчу життя і буде. А найдивніше - навіть тоді, коли виросте, коли мами вже давно з нею поруч не буде. Сенс в риданнях зник, а звичка залишилася...