Слід батькам оберігати дітей від будь-яких проблем? (Добсон)
Які можуть виникнути наслідки, якщо в цій критичній ситуації не вдалося знайти правильного підходу?
Доктор Добсон, відповідаючи на це питання, говорить: «Невирішені конфлікти мають властивість продовжуватися і в подальшому житті». Результати недавнього опитування поштою, проведеного Добсоном, виявили, що 89 відсотків з 2600 опитаних страждають через напруженості у відносинах з власними батьками протягом тривалого часу. 44 відсотки опитаних скаржилися на те, що їх батьки ніколи не давали їм свободи і можливості відчути себе дорослими людьми.
Доктор Добсон додає, що в надісланих йому листах розповідали неймовірні історії. Наприклад, дівчина двадцяти трьох років повідала, що її регулярно пороли за найменший відступ від правильної поведінки. Багато людей, що досягли середніх років, вважають, що батьки ніколи не визнавали і не шанували їх як особистостей. Все це свідчить, як говорить доктор Добсон, що «...процес надання дітям свободи і незалежності виявляється дуже важкою справою для більшості батьків».
Яку ж позицію у такому разі повинні займати батьки щодо своїх нащадків двадцяти одного року від роду, коли останні наполягають на бажання почати спільне життя з особою протилежної статі?
Добсон застерігає: «У цьому віці людини зазвичай важко змусити насильно що-небудь зробити. Батькам раджу навіть не намагатися цього досягти. Звичайно, розплачуватися за дурні вчинки і всякі дурниці дорослих дітей батьки також не повинні.
Мета батьків полягає в тому, щоб будувати дружні стосунки зі своєю дитиною, починаючи з колиски. Якщо завдання виконано правильно, то, коли подорослішав дитина залишить батьківський будинок, створивши свою власну сім'ю, між представниками обох поколінь збережуться на все подальше життя відносини партнерства та взаєморозуміння».