Психологія дорослості (Е. П. Ільїн)

Автор: Е. П. Ільїн

Подібний погляд на дозвілля засуджує англійський письменник С. Моем (1874-1965). Герой його новели «Пусте мрійник» говорить: «Дозвілля! Якби люди розуміли, що це таке! Це найцінніше, що може мати людина. Але люди такі дурні... Вони працюють заради роботи. У них не вистачає розуму зрозуміти, що єдиною метою всякої роботи є дозвілля» <...> Автор новели С. Моем так її збудував, щоб покарати свого героя за прагнення 25 років зрілого віку жити бездіяльно, розслабляючи свою волю. Нещасний Т. Вілсон, герой новели, останні роки свого життя, не маючи сили волі покінчити з собою, залишившись без коштів, схожий швидше на тварину, ніж на людину: він сходить з розуму.

М. Аргайл (2003) наводить дані про ставлення людей до роботи і приходить до висновку, що 30-40 % респондентів дійсно люблять свою роботу (табл. 4.1)

Таблиця 4.1. Люди, які працювали б, навіть якби в цьому не було необхідності фінансової, відсоток випадків (Warr, 1982)

Тих, хто віддає роботі і становлення кар'єри масу свого часу, з кожним роком стає все більше. Вчені з'ясували, що близько 46 % сучасних службовців своє життя хочуть присвятити кар'єрних досягнень і активно займаються професійною діяльністю. Близько 33 % всіх опитаних мріють, щоб їх життя складалася з роботи і щасливого сімейного життя в рівних частках. А ось 5 % опитаних упевнено заявили, що ніяка кар'єра не варто того, щоб із-за неї відмовитися від сімейного життя, і на перший план висувають сімейного щастя.

До кар'єрі насамперед прагнуть молоді люди 20-35 років зі здоровими амбіціями, орієнтовані на швидке просування по службі і підвищення рівня свого доходу. Звичайно, високі заробітки і стрімкий кар'єрний зліт надають якесь зачарування трудовому ентузіазму, що супроводжується інформаційною перевантаженістю, завищеними обсягами роботи, цілодобовим спілкуванням з клієнтами і партнерами.

Багато присвячують виконання службових обов'язків від 60 до 100 годин в тиждень замість належних 40. Більшість роботодавців заохочують це, встановлюючи пряму залежність між кількістю годин, проведених працівником на роботі, і ефективністю його діяльності на благо компанії.

Працівники у США заробляють менше відпускних днів, ніж в усьому іншому индустриализированном світі (у США в середньому 13 днів на рік; японці отримують 25, а італійці - 42). Справа ще й у тому, що, як виявив недавнє опитування Оксфордського медичного страхового фонду, майже кожен п'ятий американець не використовує кілька вільних днів, якими володіє. Серед інших результатів отримані наступні: 34 % респондентів відповіли, що їх робота настільки напружена, що у них майже не буває вільного часу; 32 % сказали, що вони обідають на своєму робочому місці; 32 % не залишають офісної будівлі протягом робочого дня; 14 % вважають, що керівництво просуває тільки тих, хто зазвичай працює понаднормово.

З приходом іноземних компаній на російський ринок ставлення до праці і у нас поступово змінюється в бік прискореного темпу роботи та подовження робочого дня.

За даними дослідження, проведеного Head Hunter, серед 4 тис. жителів Росії 48 % з них готові на ненормований робочий день заради кар'єрного росту або підвищення зарплати; 35 % сказали, що і так працюють за таким графіком; 85 % респондентів працюють понаднормово.

Серед тих, кому доводиться це робити, 89 % працювали вечорами, 53 - по вихідним, а 16 % - під час відпусток; 66 % опитаних сказали, що їм доводилося переносити відпочинок з сім'єю. Часу на такий відпочинок протягом будніх днів немає у 48 % респондентів, 38 % опитаних заявили, що постійно перебувають на зв'язку з колегами навіть під час відпустки, ще 46 % відповіли «періодично і тільки за строковими питань».

Задумай ООН провести чемпіонат світу з трудоголізму, золоту медаль напевно отримала Південна Корея; 2357 годин - такий робочий рік середнього корейця. На практиці це означає 48-годинний шестиденний робочий тиждень та відпустку, рідко перевищує 3-5 днів. Ясно, що при такому розкладі не до особистого життя. Корейська батько-трудоголік витрачає на спілкування з дітьми близько 15 хвилин в день; доповідь Організації європейського співробітництва та розвитку (OECD) затаврував корейців як батьків, які порівняно з жителями інших розвинених країн проводять з дітьми найменше часу. Високі навантаження і стреси буквально доводять корейців до самогубств - за цим показником країна також займає одне з перших місць.

А ось японці всупереч поширеній думці навіть не входять в першу десятку трудоголіків. У рік середній житель країни проводить на роботі 1784 години, що на 84 робочих дні менше, ніж у Південній Кореї. Правда, окремі японці працюють дуже старанно - за експертними оцінками, від переробок щорічно вмирає близько 10 тис. трудоголіків.

Приблизно стільки ж, скільки і японець, працює середньостатистичний житель США - 1797 годин на рік. Однак у 1,7 млн американців робочий рік триває 2500-3000 годин і більше. Як показало опитування, проведене американським Центром життєвої політики (Center for Work-Life Policy) спільно з компаніями American Express, BP, ProLogis і UBS, 62 % високооплачуваних співробітників працюють більше 50 годин на тиждень, 35 - більше 60 годин і 10 % - понад 80 годин. Для них звичайна справа піти на роботу о 7 ранку і повернутися в 9 вечора. Такий режим негативно позначається на здоров'ї й особистому житті, заявили більшість учасників опитування; 58 % респондентів впевнені, що робота не дає їм налагодити стосунки з дітьми, а 55 % - що напружений графік заважає їх сексуального життя.

Мабуть, краще за всіх влаштувалися жителі Західної Європи - Німеччини, Франції, Швеції, Норвегії, Данії та Нідерландах робочий рік триває менше 1600 годин, що становить близько 35 годин на тиждень. Сьогодні законодавство Євросоюзу не дозволяє працівникові трудитися більше 48 годин на тиждень. Однак цієї благодаті може прийти кінець: у червні 2008 року країни ЄС узгодили проект директиви, що дозволяє європейцям працювати 60 і навіть 65 годин на тиждень.

А ось британські підприємці з-за фінансової кризи, схоже, надовго забудуть про відпочинок. Згідно з недавнім дослідженням Bank of Scotland, зараз вони працюють 50 годин на тиждень (в середньому на 3 години більше, ніж у 2007 р.), і багато з них ходять у відпустку рідше, ніж передбачено законом; 70 % британських найманих працівників за рік відпочивають менше 20 днів (для найманих працівників). При цьому 26 % гуляють не більше 10 днів, а у 24 % не набирається й тижня.

Завзяття до роботи у багатьох людей так велике, що вони працюють, навіть будучи хворими. За результатами опитування, проведеного службою досліджень групи компаній Head Hunter, 66 % жителів столиці Південного Уралу ходять на роботу під час хвороби. Крім цього, встановлено, що 12 % опитаних беруть роботу додому в разі непрацездатності, 19 % працюють віддалено. І тільки 13,6 % повідомили, що під час хвороби відпочивають.

Жінки частіше за чоловіків приходять в офіс, під час хвороби, представники сильної статі вважають за краще брати роботу додому або працювати віддалено. Хворих частіше за інших можна побачити на роботі серед працівників бухгалтерії або фінансового департаменту, відділу закупівель або логістики, а також серед господарників; 16 % співробітників відділу маркетингу, 15 % персоналу IT-відділу і тих, хто займається розвитком бізнесу, беруть роботу додому.

Найбільший відсоток тих, хто приходить хворим на роботу, серед топ-менеджерів і керівників середньої ланки. Рідше всього працюють під час хвороби рядові працівники та підприємці. Молоді фахівці (18-22 років) частіше ходять на роботу хворими, ніж їхні більш досвідчені колеги; 47 % респондентів заявили, що змушені постійно працювати під час хвороби.

Що ж змушує людей нехтувати своїм здоров'ям і ходити під час хвороби на роботу? У більшості випадків посилаються на термінову роботу (48 %), на небажання ходити в поліклініку (29 %), залежність оплати праці від результату (15 %) і на страх втратити роботу (13 %). Багато і тих, хто вважає себе трудоголіком або говорить про відповідальність перед колективом. Багато хто посилається на неповну оплату лікарняних і обмеженнях, накладених державою на виплати за лікарняними листками. Знайшлися і ті, які сказали, що їм «дуже нудно вдома», що «на роботі вони швидше видужують».

Стали б ви працювати, якщо б не мали потреби в грошах? Уявіть собі, що участь у лотереї принесло б вам надзвичайний виграш - 50 млн доларів! Стали б ви і після цього працювати так, як працює Те Гау - з ранку до вечора п'ять днів на тиждень? Багато відповідають на це питання ствердно. Мова йде не про суперзвездах спорту, мистецтва чи музики. Ні, ми маємо на увазі рядових представників цілком пересічних професій, які продовжують працювати навіть тоді, коли мають достатньо грошей і можуть цілком комфортабельно жити до кінця своїх днів.

Уявіть собі топ-менеджерів, працюючих у великих корпораціях і заробляють більше 1 млн доларів на тиждень. Вони продовжують трудитися. Чи молодих капіталістів, які вкладають гроші в ризикований бізнес, або лідерів світового бізнесу, мільярдерів, які працюють помногу годин на добу і дуже рідко відпочиваючих; вони підкоряються тим же внутрішнім імпульсам, які керували ними тоді, коли вони тільки починали свою кар'єру.

Чимало відомо і про тих з нас, чия професійна доля склалася не так блискуче, наприклад про вчителів і програмістів, технічних співробітників лабораторій і автомеханиках. Результати опитувань, проведених в цьому середовищі, переконливо свідчать про те, що не менше трьох осіб з чотирьох не кинули б своєї роботи, навіть якщо б раптом розбагатіли й перестали мати потребу в стабільному заробітку.

Більшість людей не мислять себе без роботи. Про це свідчать дані соціологічних опитувань (С. Р. Айвазова, Г. Л. Кертман, 2000) (табл. 4.2).

Таблиця 4.2. Думка про обов'язки громадян працювати, %

​

При цьому жінки значно рідше, ніж чоловіки, погоджуються з тим, що кожен має право на власний розсуд вирішувати, йому працювати або не працювати, і значно частіше розглядають роботу як обов'язок громадянина.

За даними польських учених, 70 % поляків обожнюють ходити на роботу. Наскільки важлива праця для людини, видно з того, як люди реагують при загрозі звільнення і при попаданні в розряд безробітних.

Чому ж людина так прагне до роботи? Що він одержує взамін робочих стресів, втоми, професійних захворювань? Ось що пишуть з цього приводу Д. Шульц і С. Шульц (2003): «Робота дає людям не тільки засоби до існування, але і щось набагато більше. Той, кому пощастить знайти роботу, що відповідає його здібностям і нахилам, зрозуміє, яке задоволення вона може приносити і що значить пишатися результатами своєї праці. Ці почуття і є додаткове винагороду, яку людина отримує за свою роботу і яке нерідко буває важливіше будь-яких грошей. Отже, робота - це фактор, від якого залежить не тільки фінансове благополуччя людини, але і його психічне здоров'я, почуття власної гідності і задоволеність життям <...> Ваша робота може допомогти вам проявити свою індивідуальність та здобути певний статус, який засвідчує вам і оточуючим, хто ви такий і що собою представляєте. Ваша робота може надати вам можливість оволодіти новими навичками і навчитися справлятися з новими проблемами, вона може стати джерелом позитивного соціального досвіду, задовольнити вашу потребу в приналежності до певної соціальної групи і впевненість, яку дає свідомість, що ти - член команди, оцінений колегами. Нерідко саме на роботі людина зустрічає людей, які згодом стають його друзями, і тих, чий життєвий досвід значно відрізняється від його власного» (С. 23).