Чарівні валянки баби Тоні
Баба Тоня живе в Суздалі і всі вихідні торгує біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці: продає чарівні валянки. Сувеніри. Пара маленьких валянок - сто рублів, оберіг з овечої вовни - тридцять рублів. Її бізнес успішний, тому що всі знають: баба Тоня опікується сім дитячих будинків Володимирській області. Для неї там все - онучата.
«Весь мій товар поміщається в цю маленьку сумочку. Але якщо я продам усе, що у мене в сумочці, ви напевно здивуєтеся, я одягну не менше 20 діточок дитячого будинку».
У неї живі очі і вдумлива, дуже розумна мова інтелігентної людини. Ще б пак: до пенсії вона була начальником відділу НДІ. Про валянки говорить реалістично:
«Це нецікава, вражає своєю безглуздістю робота. Якщо б вона не приносила мені такий дохід, не допомагала з сиротами, мені б вона була важка. Але так як вона все-таки допомагає людям, допомагає сиротам, я акуратненько клею і валяю...»
День за днем, по п'ять пар в день - щоб потім у вихідні стояти на морозі торгувати, а після по магазинах отоварюватися і коробки з подарунками розвозити по дитячим будинкам.
Ну, коробки зовсім важкі, тут допомагають рідні діти й онуки.
Але бабу Тоню люблять не за те, що вона постачає дітей одягом та солодкими фруктами. Вона - загальна бабуся, яка знає всіх поіменно, яку чекають, для якої влаштовують дитячі спектаклі, заради якої діти хочуть вчити вірші і розучувати танці. У дитячих будинках баба Тоня не просто гість, жартома її тут називають ревізором: вона запросто може навідатися без попередження, і якщо щось не так, холодна їжа в тарілках, або дитячий одяг не отглажена, - вона при всій своїй доброті мовчати не буде. І її слухають. РОНО зазвичай дзвонить після її візитів: «Як Антоніна Петрівна? Чи вона задоволена вами?»
«Життя закінчується тоді, коли ти припиняєш робити добро і піклуватися про людей. Тоді ти вже не живеш: навіщо ти потрібна? Якщо я в цей день нікому нічого доброго не зробила, я думаю: «Так Боже мій, та Бог мене покарає! Навіщо він дав мені цей день?» Навіть якщо ви нічого не купите, нічого не придбаєте, а тільки постоїте поруч зі мною хоч одну хвилину, у вас обов'язково трапиться щось приємне. Чому? Вас дивує, а я знаю чому. Тому що ви стоїте поруч з самою багатою і щасливою бабусею!»
Баби Тоні 83 роки, дитячим будинкам вона допомагає вже сорок років. Для Антоніни Петрівни Макарової життя - дуже проста і зрозуміла річ. Роби кожен день добро, піклуйся про людей - це і є справжня, найправильніша життя.