Православ'я
Православ'я, як система поглядів на природу людини, формує в людині певні погляди на життя, відношення до себе і до людей.
А саме, для людей з православними поглядами зазвичай характерна тяга до соборності (всі разом), повага до влади, прагнення до правди, пріоритет духовних устремлінь над бажаннями тіла, виховання в собі подяки і любові до оточуючих, при цьому відчуття своєї грешности, негативне ставлення до вірі у свої сили (гординя), негативне ставлення до грошей і багатства, схильність покладатися на волю Божу.
При цьому не можна стверджувати, що православ'я формує негативне ставлення до себе. Нагадуючи, що людина створена за образом Божим (Бут.1, 26) і покликаний до обоження, богоуподоблению, православ'я проголошує несравленное гідність і цінність людської особистості, призначеної існувати не тільки в з'єднанні з Богом як Джерелом Життя, Блага, Істини, але і возвеличити все творіння. Православ'я підкреслює велич таких людських якостей, як безсмертя, свобода, розум, прагнення до істини та добра тощо, аж до визнання достоїнств людського тіла.
Докладніше про це див., наприклад у Св. Григорія Палами, Григорія Нісського, Василя Великого, Максима Сповідника і багатьох інших. Якщо самих Батьків знайти важко, можна переглянути "Догматичне богослов'я" архим. Аліпія і Ісаї.
Крім того, віроучительна істина Втілення Другої Особи Св. Трійці та з'єднанні в Особистості Ісуса Христа двох природ - Божественної і людської, - ще більш звеличує людини.
Що стосується негативного ставлення", то Православ'я вчить, що корисно відрізняти людину від того гріха, який у ньому живе, тобто заважає людині бути людині і може зробити його скотоподобным або демоноподобным. У православному розумінні (на відміну від західного) гріх є болюча рана, яку людина завдає своїй душі. Православ'я пропонує зцілення і повернення особистості до свого богоподібної гідності. См.→
Православ'я про свободу і вершині розвитку особистості
За поглядами православних філософів, свобода не є даність, а є заданість, свободу дитина набуває в кінці виховання. 0дна із завдань виховання якраз у тому й полягає, щоб розвинути дар свободи. Якщо дар свободи придбано, то на цьому завдання виховання кінчається[1].
Православно орієнтованих філософів і психологів у погляді на завдання розвитку особистості ближче уявлення не про гармонійно розвиненою, а про ієрархічно розвиненої особистості.
"У сучасній педагогіці існує поняття про гармонійну будову особистості, для досягнення якого достатньо лише рівномірний розвиток усіх сторін особистості. Однак, поряд з поняттям про гармонійну будову особистості, існує й інше поняття - про ієрархічній будові особистості, що веде до зовсім іншого побудови педагогіки"[2].
Православ'я і світська психологія
Православ'я в деяких позиціях розходиться зі світською психологією. Це стосується і поглядів на сімейне життя ("дружина нехай боїться свого чоловіка"), ставлення до статевого життя до шлюбу, можливість вирішувати свої душевні проблеми з допомогою позитивного ставлення до себе.
З форуму перспективного синтону: "Змушував її робити вправи з перспективного синтону: подяки, гідності, тримати спинку і поставу. Вона твердила, що потрібно принижуватися і принижувати себе, що гординя це гріх". См.→
При цьому потрібно враховувати, що всередині самої світської психології багато різних напрямів і поглядів на спрямованість розвитку особистості до православ'я ближче всього синтон-підхід, де пропонується виховувати не гармонійно розвинену, а ієрархічно розвинену особистість. См.→