Про розум і вміння концентруватися
Чому так завзято відстоює своє право - бути розумним?
На жаль, розум і пам'ять (мізки з поличками) часто ототожнюють. Багатьом здається, що дійти розумом - це швиденько згадати потрібну схемку, вибрати з наявного арсеналу. А визнати себе нерозумним - це виходить бути нездатним ткнути пальчиком в "картинку".
"Не, ну че я дурень, че?" Природно не дурень, якщо треба ткнути. Ну, можа, трохи лінивий...
Це ми - ага, це ми - є!! З гордістю запевнити, що просто любимо полежати на печі, а коли треба, то ми - ого-го! Так от, з ого-го - повний абзац, тому що в "картинку" потрібно ткнути не пальчиком, а спорудити її самому. І ось саме це сотні розумників ніяк не можуть второпати. А, якщо б взяли, то, як мені здається, багато хто б визнали, що робити цього не вміють. Адже визнають ж і спокійно, що не генії.
А чим геній відрізняється від розумного? - тільки часом концентрації думки в заданому напрямі.
Інша думка: геній, на відміну від розумного, створює щось, чого рашьше людство не помічало, в той час як розумний грамотно комбінує вже наявні патерни мислення.
Розумний думає трохи менше і знаходить відповідь простіше - в плані парадоксальності стрибка думки, а якщо контролює думка в заданому напрямку довше, то скоренько приходить до геніального рішення.
Ну, і що ж у нас в підсумку виходить? Хто ж він такий розумний?
Жорстко контролює свою свідомість на високій ноті концентрації у строго заданій точці.
Багато це вміють? Розуміють взагалі, що це таке? Я думаю, що на такий прямо поставлене питання, що описує алгоритм дії, відповідь теж буде прямий - не навчений, не вмію.