Феномен «ПСІ» (ВВП)

Книга «Вступ у психологію». Автори - Р. Л. Аткінсон, Р. С. Аткінсон, Е. Е. Сміт, Д. Дж. Бем, С. Нолен-Хоэксема. Під загальною редакцією В. П. Зінченко. 15-е міжнародне видання, Санкт-Петербург, Прайм-Єврознак, 2007.

Стаття з глави 6. Свідомість

Розповідь про свідомість буде неповним, якщо не розглянути деякі езотеричні й містичні твердження про розум, залучають широке увагу публіки. Особливий інтерес представляють, наприклад, питання про те:

а) чи можуть людські істоти отримувати інформацію способами, в яких відсутня стимуляція відомих органів чуття;

б) чи можна впливати на фізичні події суто розумовими засобами? Ці питання стали джерелом суперечок з приводу існування «псі»-процесів обміну інформацією та/або енергією, які нині нез'ясовні мовою відомих наук (іншими словами, відомих фізичних механізмів).

Явища «псі» служать предметом вивчення парапсихології (букв.: «близько психології») та включають наступне:

I. Екстрасенсорне сприйняття (ЕСС)

Реакція на зовнішні стимули без жодного відомого чуттєвого контакту.

1. Телепатія. Передача думки від однієї людини до іншої без допомоги якого-небудь з відомих каналів сенсорної комунікації (наприклад, впізнавання гральної карти просто при думки про іншу людину).
2. Ясновидіння. Сприйняття об'єктів або подій, не створюють стимулу для відомих органів чуття (наприклад, впізнавання захованої гральної карти, про яку нікому не відомо).
3. Пророкування. Сприйняття майбутнього події, яке неможливо передбачити, виходячи з будь-якого відомого процесу виведення (наприклад, передбачення певного числа, яке випаде при наступному киданні костей).

II. Псіхокінез (ПК)

Уявний вплив на фізичні події без застосування якої-небудь відомої фізичної сили (наприклад, побажання, щоб при киданні костей випало певне число).

Експериментальні дані

Більшість парапсихологів вважають себе вченими, які застосовують звичайні правила наукового дослідження до явищ, що належать, за загальним визнанням, до розряду незвичайних. І все ж твердження про «псі» настільки экстраординарны і настільки схожі на все те, що прийнято вважати забобоном, що деякі вчені оголошують «псі» неможливим і відкидають законність парапсихологічних дослідження. См. →

Спори про докази

В 1985 і 1986 роках «Журнал парапсихології» публікував всебічний аналіз робіт з ганцфельду; у центрі аналізу була суперечка між Реєм Хаймэном, когнітивним психологом і критиком парапсихології, і Чарльзом Хонортоном, парапсихологом, які зробили найбільший внесок у базу даних по ганцфельду. Вони були згодні щодо основних кількісних результатів, але розходились в їх інтерпретації (Hyman, 1994,1995; Hyman & Honorton, 1986; Ноnorton, 1985). Ми скористаємося їх суперечкою в якості засобу для вивчення проблем, пов'язаних з оцінкою «псі». См. →

Анекдотичні свідоцтва

У свідомості публіки аргументи на користь «псі» складаються переважно з особистого досвіду і анекдотів. Такі свідоцтва в науці непереконливі... См. →

Скептицизм навколо «псі»

Якщо деякі експериментальні підтвердження на користь псі-феноменів настільки вражаючі, як здається, чому ж вони досі не стали частиною офіційної науки? Чому ми продовжуємо бути скептичними? См. →