Гіперактивність

При уточненні ключових характеристик СДУГ Дуглас у своїх подальших роботах поряд з такими типовими проявами цього синдрому, як дефіцит уваги, імпульсивність моторних та вербальних реакцій і гіперактивність, зазначила необхідність істотно більшого, ніж у нормі, підкріплення для вироблення поведінкових навичок у дітей з СДУГ. Однією з перших вона прийшла до висновку про те, що СДУГ обумовлюється загальними порушеннями процесів самоконтролю і гальмування на вищому рівні регуляції психічної діяльності, але аж ніяк не елементарні розладами сприйняття, уваги і рухових реакцій.

Роботи Дуглас і послужили підставою для введення в 1980 р. у класифікації Американської психіатричної асоціації DSM-IV і потім в класифікації МКБ-10 (1994) діагностичного терміна «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю».

Відповідно до сучасної теорії, дисфункція лобних структур може бути обумовлена порушеннями на рівні нейромедіаторних систем. Стає все більш очевидно, що основні дослідження в цій області належать до компетенції нейрофізіології та нейропсихології. Це, в свою чергу, диктує і відповідну специфіку корекційних заходів, які й донині, на жаль, залишаються недостатньо ефективними.