Піжмурки

Джерело: Захаров А. В. "Денні і нічні страхи у дітей". - СПб.: Видавництво "Союз", 2004.

Мета психологічно спрямованих ігор полягає, в першу чергу, зняття надлишку гальмування, скутості та страху, які виникають у темряві, замкнутому просторі, при раптовому впливі і попаданні в нову, несподівану ситуацію спілкування. Одночасно це попередження невпевненості у собі й сором'язливості або їх корекція, якщо вони вже входять в характер дитини.

Піжмурки

Друга гра - "Піжмурки". Проводиться вона там, де щойно була гра у квача і де залишилися розставлені безладно стільці. Зроблено це спеціально, щоб створити перешкоди для ведучого, ускладнити його завдання - знайти стоять в різних місцях майданчика дітей і дорослих.

Основне правило гри - стояти на одному місці і нічим не видавати себе, щоб не бути виявленим.

Потрібні, отже, певна витримка, терпіння в протилежність рухового неспокою і збудження. Разом з тим можна згинатися, нахилятися, навіть лягати, коли ведучий проходить поруч і намагається намацати витягнутими руками учасників гри. Але і тоді їх ноги залишаються приклеєними до підлоги.

Спочатку ведучому щільно зав'язують очі, і він повинен тримати їх закритими, тобто імітується замкнутий простір, якого так бояться діти в звичайному житті. Перед початком пошуку ведучий з зав'язаними очима три рази повертається навколо себе, що ускладнює його орієнтування в навколишньому просторі. Якщо він йде в протилежну сторону, то гравці можуть плескати в долоні, клацнути пальцями, вказуючи потрібний напрямок. Головне - не говорити і не пересуватися по майданчику. Світло приглушене, і напівтемрява створює атмосферу незвичайності і таємничості, що відбувається.

Дорослий в ролі ведучого задає тон всій грі, жартівливо погрожуючи у що б то не стало знайти всіх учасників гри, кажучи, що вони все одно нікуди не дінуться, що він розправиться з ними, з'їсть, тобто він виступає в гротескно загостреною ролі лиходія - Бармалея, розбійника.

Незважаючи на подібні загрози, всім учасникам гри необхідно зберігати мовчання, стримуючи себе навіть у тому випадку, коли ведучий підходить зовсім близько. В іншому випадку легко видати себе і завчасно вийти з гри. Якщо пошук затягується, то гравці можуть трохи вийти вперед і раптово голосно виголосити перед ведучим який-небудь звук, наприклад "у-у-у", після чого швидко і нечутно повернутися на своє місце. При виявленні учасника гри його потрібно на дотик впізнати і назвати ім'я.

Далі по черзі в ролі ведучого виступають інші. Гра триває в середньому 20-30 хвилин, і зазвичай кожен встигає побувати в ролі ведучого. Виграє той, хто успішніше всіх знайде граючих.

Якщо пошук затягується, то знайдені і стоять вже поза ігрового майданчика учасники починають дружно рахувати до 10, з тим щоб ведучий діяв більш активно і рішуче. За рахунку 10 ведучий знімає пов'язку і виявляє стояли в різних місцях майданчика незнайдених учасників гри.

Можна, як і п'ятнашки, ускладнювати гру: поставити поролоновий валик, натягнути мотузку між стільцями, накинути на ведучого покривало або обруч, від яких він повинен звільнитися, дати йому в руки кеглю, книжку, будь-який предмет. Подібні прокази контрастують з погрозами ведучого, що і додає особливий колорит гри, здатної усунути, як і п'ятнашки, страхи раптового впливу, а також страхи темряви і замкнутого простору.

См. далі - Гра Хованки