Трансдисциплинарность

Трансдисциплинарность - це спосіб розширення наукового світогляду, що полягає в розгляді того або іншого явища, не обмежуючись рамками якої-небудь однієї наукової дисципліни. Термін був запропонований Жаном Піаже в 1970 році.

Часто вживані значення терміна «трансдисциплинарность»

Термін "трансдисциплинарность" використовується в досить різних значень, основними з яких є:

1. Трансдисциплинарность як своєрідна декларація, яка проголошує рівні права відомих і маловідомих вчених, великих і малих наукових дисциплін, культур і релігій, в дослідженні навколишнього світу. В такому значенні, трансдисциплинарность робить лигітимною будь-яку приватну точку зору, що не суперечить знанням наукових дисциплін^[1].
2. Трансдисциплинарность як високий рівень освіченості, різнобічності, універсальності знань конкретної людини. Про таких людей зазвичай говорять, що вони володіють енциклопедичними знаннями.
3. Трансдисциплинарность як своєрідне правило дослідження навколишнього світу. Правило зводиться до того, що проблема досліджується на різних рівнях^[2].
4. Трансдициплинарность використовується як певний принцип організації наукового знання, що відкриває широкі можливості взаємодії багатьох дисциплін при вирішенні комплексних проблем природи і суспільства. Слід зазначити, що трансдисциплинарность в четвертому значенні дозволяє вченим офіційно виходити за рамки своєї дисципліни, не побоюючись бути звинуваченим у дилетантстві. Залежно від того, в якій кількості і в якому поєднанні вчені будуть використовувати інші дисципліни у своєму дисциплінарному дослідженні, трансдисциплинарность, в четвертому значенні, буде називатися мультидисциплинарностью (мultidisciplinarity), плюродисциплинарностью (pluridisciplinarity), интердисциплинарностью (interdisciplinarity)^[3].
5. Трансдисциплинарность як концепція, суть якої полягає в проведенні досліджень не лише вченими, а й за широкою участю представників населення, політиків, підприємців, тобто всіх зацікавлених сторін і верств суспільства. Такий підхід був розроблений швейцарськими вченими і носить назву партнерських досліджень. Такі дослідження базуються на 11 засадах, які включають в себе спільне визначення ключових проблем розвитку, відкритість і доступність інформації, прозорість фінансових зобов'язань, моніторинг результатів проекту і т. д. Головним принципом є принцип рівноправності всіх учасників дослідницьких проектів.

Трансдисциплинарность в сучасній науці

Згідно бельгійському вченому Е. Джаджу^[4], у сучасній науці існує чотири види трансдисциплинарности.

Найбільш загальним видом, є трансдисциплинарность-1. Цей вид трансдисциплинарности ґрунтується на зусиллях формальної взаємозв'язку розумінь окремих дисциплін. Він забезпечує формування логічних мета-рамок, за допомогою яких їх знання можуть бути інтегровані на більш високому рівні абстракції, ніж це відбувається в міждисциплінарності. Трансдисциплинарность-1 часто використовується при роботі різних експертних систем, та експертних груп.

Трансдисциплинарность-2 має більш тісний внутрішній зв'язок з особистим досвідом дослідника, включаючи медитацію. Трансдисциплинарность-2 і трансдисциплинарность-1 контрастують з двома іншими видами трансдисциплинарности. Так, наприклад, ілюстративне використання метафори і образної мови може розглядатися як вихідна форма трансдисциплинарности (трансдисциплинарность-0). В цьому її відмінність від іншого виду трансдисциплинарности (трансдисциплинарность-3), пов'язаної з використанням генеральних метафор, що мають фундаментальне пізнавальне значення. Дивись ⇒