Сергій хоче відпочивати за комп'ютером
Навчання студентів в Університеті практичної психології добре ще й тим, що воно в першу чергу орієнтовано на практику. Якось одна зі студенток поскаржилася на те, що їй важко виконувати вправу "Плюс - допомога - плюс", оскільки її син Сергійко не слухає ні її, ні її критику, всі думки тільки про комп'ютер, який довелося жорстко запаролити. А я Сергійка як-то бачив, мені він видався відмінним хлопцем, живим і кмітливим. Я попросив маму набрати телефон, щоб я поговорив з Сергієм сам. Вона подзвонила, відбулася така розмова...
Н.І. Козлов. Сергійко, здрастуй! Сергію, ситуація така: мама буде давати тобі грати на комп'ютері, або що ти ще хочеш робити. Але, зрозуміло, тільки після того, як ти будеш кожен раз виконувати те, що треба. Це нормально?
Сергійко. Це я знаю, але є одна незручність. Я приходжу додому, все роблю, і досить часто встигаю все зробити до того, як прийдуть батьки. І можу вже посидіти за комп'ютером...
Н.І. Козлов. Сергію, все в порядку. Ти робиш все швидко - це нормально. Як зробиш, відразу телефонуй мамі, мама буде повідомляти тобі пароль, і ти будеш відпочивати за комп'ютером. Зрозуміло, що пароль буде щоразу новим, вранці мама його буде міняти. І тобі потрібно кожний раз його впізнавати. Розумно?
Сергійко. Ну, так. Деякий час Я буду робити так, і подивлюся, наскільки це буде зручно.
Н.І. Козлов. А в тебе є пропозиції краще?
Сергійко. Пропозиції: зробити так, як було раніше - пароль зняти взагалі.
Н.І. Козлов. А які тоді будуть гарантії, що ти займався справами, а не іграми на комп'ютері?
Сергійко. Якщо я буду сидіти за комп'ютером, то я не встигну зробити уроки...
Н.І. Козлов. Але ти можеш зробити їх халтурно. Є порядок: спочатку робляться уроки, потім виникає життя і комп'ютер. Так?
Сергійко. А чому не виходить навпаки? Трохи комп'ютера, трохи уроків...
Н.І. Козлов. Відмінне рішення, але це тільки для розумних і просунутих. Тобі ще рано.
Сергійко. Чому?
Н.І. Козлов. Чому ти ще не такий розумний і просунутий - це не до мене питання. Коли навчишся себе так вести, доведеш це, коли мама це побачить, коли я це побачу - тоді буде інша справа. А зараз тобі це ще рано. Це як дитина приходить в перший клас, каже: «Я хочу задачку вирішувати з 10 класу!». Ну, хоти. Доведи, спочатку... Коли мама напише мені записку, що «мій Сергійко такий помічник, дисциплінований, доброзичливий, акуратний, я ним пишаюся...»
Сергійко. Сьогодні я помив передпокій, посуд, повісив речі, підмів.
Н.І. Козлов. Класно. Скажи, скільки ти сьогодні хвилин або годин займався суспільно-корисною діяльністю?
Сергійко. Приблизно одну годину.
Н.І. Козлов. А мама скільки займалася?
Сергійко. Я не знаю. Вона здебільшого працювала.
Н.І. Козлов. 8 годин? А зараз вона ще 3 години навчається. Відповідно, мама сьогодні займалася хорошими справами 11 годин. А ти - 1 годину.
Сергійко. Але мені всього 13 років, а мамі...
Н.І. Козлов. Тобто, у тебе більше енергії? Тоді ти повинен робити більше.
Сергійко. Але ми відхилилися від теми. Я пропоную так: до приходу мами я роблю уроки, а потім сиджу за комп'ютером. А якщо я уроки не зробив, то мама вимикає комп'ютер мені. Піде?
Н.І. Козлов. Сергію, я думаю, що це цілком можлива система. Мої дочки мають свої комп'ютери і користуються ними абсолютно вільно. Але вони вже організовані люди. А ти організований чи ні?
Сергійко. Організований. Ось уроки я вже зробив.
Н.І. Козлов. Коли ти будеш хоч 3 години займатися домашніми справами, допомагати мамі, тоді ми до цього питання повернемося. А поки - ти хочеш на комп'ютері займатися?
Сергійко. Ага.
Н.І. Козлов. Тоді, поки мама буде придумувати нові паролі, з ранку їх міняти. Ти будеш сварити, розумнішати і гарнішати. Мама мені про тебе на Дистанції розповідати, як ці справи відбуваються, я буду за тебе радіти, і через деякий час перейдемо до тієї системи, яка тобі подобається.
Сергійко. Варіант досить цікавий. Я подумаю, приймати його чи ні. Думаю, деякий час варто спробувати, як це буде.
Н.І. Козлов. Сергійко, не зовсім так. Думати завжди корисно, але в даному випадку у тебе іншого варіанту немає. Поки маму ти своїм варіантом не зацікавив, всі питання вирішує вона, а не ти. Почув?
Сергійко. Так.
Н.І. Козлов. Тому, ти сам придумай, що ти можеш ще зробити по будинку. Я тебе попрошу - ти допоможи своїй мамі! У твоєї мами в Університеті завдання: їй потрібно тобі говорити щось гарне, а вона поки не знає, за що. Ти допоможеш їй? Зроби що-небудь добре, щоб вона прийшла і захопилася тобою. Сказала: «Синку, спасибі тобі, рідний!»
Сергійко. Постараюся.
Н.І. Козлов. За скільки справ вона тобі скаже «спасибі»?
Сергійко. Сьогодні приблизно 4 рази.
Н.І. Козлов. 4 рази - непогано. А можеш зробити сьогодні побільше, зробити мамі свято, як 8 березня?
Сергійко. Постараюся.
Н.І. Козлов. Постараєшся або зробиш?
Сергійко. Як складуться обставини.
Н.І. Козлов. Які обставини!? Ану, розповідай!
Сергійко. Просто я можу захопитися чим-небудь цікавим, наприклад, читанням...
Н.І. Козлов. А якщо б ти любив маму? Якби ти маму любив і хотів би її потішити - відволікся на дурницю? Хто тобі цікавіше - мама чи телевізор? Сергійко, зробиш сьогодні мамі свято, а син?
Сергійко. Зроблю.
Н.І. Козлов. Сергій, ти молодець! Чекай маму. До побачення!
Сергійко. До побачення!