Перевиховання

Перевиховання - це виховання, спрямований на перебудову неправильно сформованих поглядів, на зміну способів поведінки, які ускладнюють процес формування особистості.

Між вихованням у чистому вигляді і перевихованням є відмінності.

Якщо виховання - формування якостей особистості "з нуля", то перевиховання - перероблення вже якось вихованої (сформованої) особистості. Якщо у вихованні важливу роль відіграє слово, то в перевихованні дію слова обмежена. Тут впливають в першу чергу приклади і організація нового поведінкового досвіду.

Процес перевиховання передбачає:

• Встановлення ключових причин відхилень у розвитку особистості.
• Визначення шляхів і засобів, здатних змінити сформовані стереотипи поведінки.
• Розробку системи вимог і контролю, механізмів заохочення і стимулювання.

Методи перевиховання

Процес перевиховання включає в себе загальні методи виховання (перепереконання, перенавчання, заохочення, покарання та ін), і спеціальні, притаманні тільки перевихованню ("вибух", переключення, "реконструкція характеру").

Провідними методами перевиховання є перепереконання, перенавчання і "вибух" - руйнування негативного.

Метод "вибуху" - специфічний метод перевиховання, розробленим А. С. Макаренко. "Вибухає" не внутрішній світ особистості в цілому, а її зіпсовані відносини з суспільством і колективом. "Вибух" передбачає доведення до межі конфлікту особистості з колективом; при цьому чітко ставиться альтернатива: змінитися, щоб стати шановним членом колективу, або піти з нього, щоб стати об'єктом презирства товаришів. Важливо максимально наситити переживаннями сам процес "вибуху", щоб викликати у вихованця почуття незадоволеності собою, пробудити пристрасне бажання стати краще. Метод "вибуху" виконує лише одну функцію перевиховання: руйнує зв'язку між негативними якостями, розпушує структуру трудновоспитуемости, проте не усуває самі недоліки.

Тому за методом "вибуху" повинні слідувати переконання, перенавчання та виховання позитивних якостей.