Метод бесіди

Метод бесіди - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає у веденні тематично спрямованого діалогу між психологом і респондентом з метою одержання інформації від останнього.

Загальні відомості

У психологічній бесіді відбувається пряме взаємодія психолога і респондента у формі усного обміну інформацією. Метод бесіди широко застосовується у психотерапії. Його також використовують в якості самостійного методу консультативної, політичної, юридичної психології.

У процесі бесіди психолог, будучи дослідником, направляє приховано або явно розмова, в ході якого задає опитуваному людині питання.

Існує два види бесіди:

• Керована
• Некерована

В ході керованої бесіди психолог активно контролює перебіг розмови, підтримує хід бесіди, встановлює емоційний контакт. Некерована бесіда відбувається при більшій в порівнянні з керованої віддачі ініціативи від психолога респондентові. У некерованою бесіді основна увага приділяється наданню респондентові можливість виговоритися, при цьому психолог не втручається, або майже не втручається в хід самовираження респондента.

У разі і керованою і некерованою бесіди від психолога потрібно наявність навички вербальної та невербальної комунікації. Будь-яка бесіда починається з встановлення контакту між дослідником і респондентом, при цьому дослідник виступає як спостерігач, аналізує зовнішні прояви психічної діяльності респондента. Грунтуючись на спостереженні, психолог здійснює експрес-діагностику і коригує обрану стратегію проведення бесіди. На початкових етапах бесіди основним завданням розглядається спонукання досліджуваного суб'єкта до активної участі в діалозі.

Найважливішим навичкою психолога в ситуації бесіди є вміння встановлювати і підтримувати раппорт, дотримуючись при цьому чистоту дослідження, уникаючи нерелевантних (заважають отримання достовірного результату) вербальних і невербальних впливів на суб'єкт, які можуть сприяти активній зміні його реакцій. До руйнування раппорта з респондентом або ж до надання побічних навіювань на респондента можуть спричинити необережні висловлювання з боку психолога, виконані, наприклад, у формі наказів, погроз, настанов, порад, звинувачень, оціночних суджень щодо сказаного респондентом, успокоений і недоречних жартів.

Види бесіди

Бесіди розрізняються в залежності від переслідуваної психологічної задачі. Виділяють наступні види:

• Терапевтична бесіда
• Експериментальна бесіда (з метою перевірки експериментальних гіпотез)
• Автобіографічна бесіда
• Збір суб'єктивного анамнезу (збір інформації про особу суб'єкта)
• Збір об'єктивного анамнезу (збір інформації про знайомих суб'єкта)
• Телефонна бесіда

Інтерв'ю відносять як і до методу бесіди, так і до методу опитування.

Рефлексивне і нерефлексивно слухання

Виділяють два стилю ведення бесіди, причому в її ході один може змінювати інший залежно від контексту.

Рефлексивне слухання

Рефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому передбачається активна мовленнєвий взаємодія психолога і респондента.

Рефлексивне слухання використовується з метою здійснення точного контролю правильності сприйняття отриманої інформації. Використання даного стилю ведення бесіди може бути пов'язано з особистісними властивостями респондента (наприклад, низький рівень розвиненості комунікативних навичок), необхідністю встановити значення слова, яке мав на увазі мовець, культурними традиціями (етикет спілкування в культурному середовищі, до якої належить респондент і психолог).

Три основних прийому підтримки бесіди і контролю одержуваної інформації:

1. З'ясування (використання уточнюючих запитань)
2. Перефразування (формулювання висловленого респондентом своїми словами)
3. Словесне відображення психологом почуттів респондента

Нерефлексивно слухання

Нерефлексивно слухання - стиль ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога.

Нерефлексивно слухання застосовується в тих випадках, коли існує необхідність дати суб'єкту виговоритися. Воно особливо корисно в ситуаціях, коли співрозмовник проявляє бажання висловити свою точку зору, обговорити хвилюючі його теми і де він відчуває труднощі у вираженні проблем, легко збивається з думки втручанням психолога і веде себе закрепощенно у зв'язку з різницею в соціальному становищі між психологом і респондентом.