Ефект гіркої цукерки

Ефект гіркої цукерки - неприємне переживання від того, що так хотілося. Ефект можна спостерігати у дітей у віці трьох років, коли соціальні норми стають сильнішими безпосереднього потягу дитини.

Ефект гіркої цукерки описаний А. Н. Леонтьєвим [57, с. 187-188].

Дитина-дошкільник отримує від експериментатора практично нездійсненне завдання: дістати віддалену річ, не встаючи зі стільця. Експериментатор виходить, продовжуючи спостерігати за дитиною з сусіднього приміщення. Після безуспішних спроб дитина встає, бере привертає його предмет і повертається на місце. Експериментатор входить, хвалить його і пропонує в нагороду цукерку. Дитина відмовляється від неї, а після повторних пропозицій починає тихо плакати. Цукерка виявляється для нього «гіркою».

Про що говорить цей факт? Аналіз подій показує, що дитина був поставлений в ситуацію конфлікту мотивів. Один його мотив - взяти цікаву річ (безпосереднє спонукання); інший - виконати умову дорослого (соціальний мотив). У відсутність дорослого верх взяло безпосереднє спонукання. Однак з приходом експериментатора актуалізувалося другий мотив, значення якого ще посилився заслуженою нагородою. Відмова і сльози дитини - свідчення того, що процес засвоєння соціальних норм і підпорядкування мотивів вже почався, хоча й не дійшов ще до кінця.

Той факт, що саме в присутності дорослого переживання дитини починають визначатися соціальним мотивом, дуже знаменний. Він служить яскравим підтвердженням загального положення про те, що «вузли» особистості зав'язуються в интерперсональных відносинах [57, с. 187] і лише потім стають елементами внутрішньої структури особистості. Цілком можна сказати, що тут спостерігається рання стадія «зав'язування» таких вузлів.