Душевне здоров'я як динамічна характеристика індивідуальності

Сторінка: < 1 2 3 4 > цілком

Оптимізація взаємодії з навколишнім середовищем (природної, соціальної, духовної) може відбуватися і як активне перетворення зовнішнього світу, і як свідоме переміщення в іншу середовище (зміна клімату, соціального, етнокультурного оточення тощо). Для ефективної діяльності по перетворенню зовнішньої реальності потрібні розвинені ментальні процеси, насамперед інтелектуальні, а також відповідні знання, вміння і навички. Вони створюються в процесі накопичення досвіду взаємодії з природним і соціокультурним середовищем, причому відбувається це і в історії людства, і в індивідуальному житті кожної людини.

Для підвищення рівня саморегуляції потрібні крім ментальних здібностей розвиненість емоційної сфери, інтуїція, знання і розуміння закономірностей перебігу психічних процесів, уміння і навички роботи з ними.

При яких умовах може бути успішним рішення перерахованих психогігієнічних завдань? Ми формулювали їх у вигляді принципів збереження душевного здоров'я. Це принципи об'єктивності; волі до здоров'я; опори на культурну спадщину.

Перший - принцип об'єктивності. Його суть у тому, що прийняті рішення будуть вдалими, якщо вони відповідають реальному стану речей, в тому числі дійсним властивостям самої людини, людей, з якими він вступає в контакт, соціальним обставинам і, нарешті, глибинним тенденціям існування людського суспільства і кожної людини.

Другий принцип, дотримання якого є передумовою успішного рішення психогігієнічних завдань, - воля до здоров'я. Цей принцип означає визнання здоров'я як цінності, заради досягнення якої слід докладати зусиль.

Третя найважливіша умова зміцнення душевного здоров'я - принцип опори на культурні традиції. У процесі культурно-історичного розвитку людством накопичений величезний досвід вирішення завдань цілепокладання, адаптації та саморегуляції. Питання про те, в яких формах він зберігається і які психологічні механізми дають можливість скористатися цим багатством, розглядався в наших роботах [4; 6; 7 та ін].

Хто ж є носієм душевної здоров'я? Як згадувалося вище, дослідники цього психологічного феномена воліють писати про здорової особистості. Між тим, на наш погляд, більш продуктивно розглядати в якості носія душевного здоров'я людини як індивідуальність.

Поняття особистості має безліч трактувань, проте насамперед вона асоціюється з соціальними детерминацией і проявами людини. Поняття індивідуальності також має різні тлумачення. Індивідуальність розглядається як унікальність природних задатків, своєрідне поєднання психологічних властивостей і соціальних відносин, активність у визначенні своєї життєвої позиції і т. д. Особливу цінність для дослідження душевного здоров'я представляє, на наш погляд, трактування індивідуальності в концепції Б. Р. Ананьєва. Індивідуальність постає тут як цілісний людина зі своїм внутрішнім світом, здійснює регуляцію взаємодії всіх підструктур людини і його взаємин з навколишнім природним і соціальним середовищем. Таке тлумачення індивідуальності зближує його з поняттями суб'єкта і особистості, як вони трактуються психологами московської школи - А. В. Брушлинским, К. А. Абульхановой, К. І. Ан - цыферовой та ін Однак у ананьївської концепції індивідуальності людина представлений не тільки як суб'єкт, що активно діє і перетворює своє життя, але у всій повноті своєї біологічної природи, освоєних знань, сформованих умінь, соціальних ролей. «... Одиничний людина як індивідуальність може бути зрозумілий лише як єдність і взаємозв'язок його властивостей як особистості і суб'єкта діяльності, в структурі яких функціонують природні властивості людини як індивіда. Інакше кажучи, індивідуальність можна зрозуміти лише за умови повного набору характеристик людини» [1, с. 334]. Це розуміння індивідуальності представляється найбільш продуктивним не тільки для суто академічних досліджень, але і для практичних розробок, мета яких - допомагати реальним людям в розкритті власних потенціалів, встановлення сприятливих відносин із світом, досягненні внутрішньої гармонії.

Очевидно, що унікальні для кожної людини властивості його як індивіда, особистості і суб'єкта діяльності створюють специфічні умови і передумови для вирішення перерахованих вище психогігієнічних завдань.

Так, наприклад, особливості біохімії мозку, що характеризують людину як індивіда, впливають на його емоційні переживання. Завдання оптимізувати свій емоційний фон буде відрізнятися в індивіда, чиї гормони забезпечують підвищений настрій, від того, хто гормонами ж схильний до переживання депресивних станів. Крім того, біохімічні агенти в організмі здатні посилювати потягу, стимулювати або гальмувати психічні процеси, беруть участь в адаптації та саморегуляції.

Особистість в трактуванні Ананьєва - насамперед учасник суспільного життя; її визначають соціальні ролі і ціннісні орієнтації, відповідні цим ролям. Ці характеристики створюють передумови для успішної адаптації до соціальних структур.

Свідомість (як відображення об'єктивної дійсності) і діяльність (як перетворення дійсності), а також відповідні знання та вміння характеризують, по Ананьєву, людини як суб'єкта діяльності [2, c.147]. Очевидно, що і ці властивості важливі для підтримки і зміцнення душевного здоров'я. Вони не тільки дозволяють зрозуміти причини труднощів, що виникли, але і знайти способи їх подолання.

Зауважимо, однак, що Ананьєв писав про індивідуальність не тільки як системну цілісність, але називав так особливу, четверту, підструктуру людини - його внутрішній світ, включає суб'єктивно організовані образи та концепти, самосвідомість людини, індивідуальну систему ціннісних орієнтацій. На відміну від «відкритих» в світ природи і суспільства підструктур індивіда, особистості і суб'єкта діяльності, індивідуальність являє собою відносно замкнуту систему, «вбудовану» у відкриту систему взаємодії зі світом. Індивідуальність як відносно замкнута система виробляє «певний взаємо - відповідність тенденцій та потенцій людини, самосвідомість і «я» - ядро людської особистості» [1,с. 328].

Для кожної з підструктур людини як системної цілісності характерна внутрішня суперечливість. «... Освіта індивідуальності і обумовлене нею єдиний напрямок розвитку індивіда, особистості і суб'єкта в загальній структурі людини стабілізують структуру і є одним з найважливіших чинників високої життєздатності та довголіття» [2, с. 189]. Таким чином, саме індивідуальність (як специфічна підструктура, внутрішній світ людини) здійснює діяльність, спрямовану на підтримання та зміцнення душевного здоров'я людини.

Зауважимо, однак, що не завжди це так. Якщо для людини душевне здоров'я не є вищою цінністю, він може приймати рішення, непродуктивні з точки зору психогігієни. Апологія страждання як умови творчості поета присутня в авторській передмові до книги віршів М. Уэль - бека, яке називалося «Спочатку страждати»: «Життя - серія випробувань на міцність. Витримати перші, зрізати на останніх. Погубити своє життя, але не до кінця. І страждати, завжди страждати. Навчитися відчувати біль всіма клітинками свого тіла. Кожен уламок світу повинен поранити вас особисто. Але ви зобов'язані залишатися живим - у всякому разі, якийсь час» [15, с. 13].

Нарешті, повернемося до назви цікавлячого нас феномену: «душевне здоров'я». Воно представляється найбільш адекватним, оскільки саме поняття душі виявляється відповідним суб'єктивного переживання людиною свого внутрішнього світу ядра індивідуальності. Термін «душа», за свідченням А. Ф. Лосєва, вживається у філософії для позначення внутрішнього світу людини, її самосвідомості [10, с. 167]. Аналогічне використання цього поняття ми знаходимо в психології. Так, У. Джемс пише про душу як життєвої субстанції, яка проявляється в почутті внутрішньої активності людини. Це відчуття активності, по Джемсу, становить «самий центр, саме ядро нашого «я» [8, с. 86].

В останні десятиліття предметом академічних досліджень стало саме поняття «душа», так і її сутнісні характеристики, місце розташування, функції. Викладена вище концепція душевного здоров'я узгоджується з підходом до розуміння душі, сформульованим В. П. Зінченко. Він пише про душу як про якусь энергийной сутності, намечающей до створення нові функціональні органи (за А. А. Ухтомскому), що санкціонує, координує та інтегрує їх роботу, розкриваючись одночасно з цим все більш повно. Саме в цій роботі душі, як припускає В. П. Зінченко, «таїться шукана вченими і художниками цілісність людини» [9, с. 153]. Видається закономірним, що поняття душі виявляється серед ключових у працях фахівців, осмысляющих процес психологічної допомоги людям, що переживають внутрішні конфлікти.

Пропонований нами підхід до вивчення душевного здоров'я дозволяє розглядати його в широкому культурному контексті за рахунок того, що в ньому прийняті універсальні критерії, що дають орієнтири для визначення змістовного наповнення цієї характеристики людини. Перелік психогігієнічних завдань дає можливість, з одного боку, досліджувати умови підтримання і зміцнення душевного здоров'я в тих або інших економічних і соціокультурних обставин, а з іншого - аналізувати, яким чином той чи інший конкретний людина ставить перед собою і вирішує ці задачі. Говорячи про індивідуальність як носії душевного здоров'я, ми звертаємо увагу на необхідність враховувати при дослідженні актуального стану та динаміки душевного здоров'я властивості людини як індивіда, особистості і суб'єкта діяльності, які регулюються його внутрішнім світом. Реалізація цього підходу передбачає інтеграцію даних багатьох природничих і гуманітарних дисциплін. Однак така інтеграція неминуча, якщо ми хочемо зрозуміти настільки складно організовану характеристику людини, як його душевне здоров'я.

Виноски

  1. Ананьєв Б. Р. Людина як предмет пізнання. Л., 1968.
  2. Ананьєв Б. Р. Про проблеми сучасного людино - знання. 2-е вид. СПб., 2001.
  3. Даниленко О. В. Душевне здоров'я і культура // Психологія здоров'я: Навч. для вузів / Під ред. Р. С. Нікіфорова. СПб., 2003.
  4. Даниленко О. В. Душевне здоров'я і поезія. СПб., 1997.
  5. Даниленко О. В. Душевне здоров'я як культурноисторический феномен // Психологічний журнал. 1988. Т. 9. № 2.
  6. Даниленко О. В. Індивідуальність в контексті культури: психологія душевного здоров'я: Навч. посібник. СПб., 2008.

Сторінка: < 1 2 3 4 > цілком