Клінічна психологія
Проблема психічної норми і патології
Клінічна психологія займається проблемою визначення, що ж таке психічна норма та патологія. В рамках нозологічного підходу прийнято виділяти два стани людини - здоров'я і хвороба.
Типовими ознаками здоров'я вважаються структурна і фізична збереження нервової системи і органів людини, індивідуальна пристосованість до фізичного та соціального середовища, збереження стабільного звичного самопочуття.
Хвороба характеризується загальним або частковим зниженням пристосовності, при цьому виділяють наступні можливі наслідки хвороби: повне одужання, видужання з наявністю залишкових явищ, інвалідизація (отримання дефекту) і летальний результат.
Також виділяють патологічне психічний стан, обумовлене етіологією процесу і не має результату.
Питання визначення норми і патології є вкрай складним і зачіпає різні сфери людської діяльності - від медицини і психології до філософії і соціології. Було здійснено ряд спроб вивести критерії психічної норми, в число яких включали відповідну віком людини зрілість почуттів, адекватне сприйняття дійсності, наявність гармонії між сприйняттям явищ та емоційним ставленням до них, уміння уживатися з собою та соціальним оточенням, гнучкість поведінки, критичний підхід до обставин життя, почуття ідентичності, здатність планувати і оцінювати життєві перспективи. У багатьох випадках під психічною нормою визначають те, наскільки індивід адаптований до життя в соціальному середовищі, наскільки він продуктивний і критичний в життя.
При постановці діагнозу психіатри та клінічні психологи користуються як особистим досвідом та загальними рекомендаціями, так і Міжнародної класифікації хвороб (МКБ) і «Діагностичним і статистичним довідником з психічних розладів».