Відображена суб'єктивність

Відображена суб'єктивність - ідеальна представленість одного людини в іншому.

Відбиваючись у інших людей, людина виступає як діяльний початок, що сприяє зміні їх поглядів, формування нових мотивів, виникнення раніше не випробуваних переживань. Таким чином людина відкривається людям як значущий для них інше джерело нових особистісних смислів (Ст. А. Петровський). Феноменологія відбитої суб'єктивності охоплює три взаємопов'язані групи явищ.

1) Межиндивидуальное вплив. Активізуючих початком тут виявляється актуальний образ значущого іншого людини, що складається у людей в умовах безпосередньої взаємодії з ним. Це:

спрямований вплив: суб'єкт ставить перед собою завдання домогтися бажаного результату (наприклад, справити на когось враження, змусити його зробити що-небудь і т. д.) і реалізує свій задум.
ненаправленное вплив: суб'єкт не прагне викликати ту чи іншу реакцію у іншої людини, але тим не менш обумовлює зміни в ньому. Такі, наприклад, явища фасилітації та інгібіції. До категорії ненаправленої впливів відносяться можливі зміни в психіці і поведінці індивідів в умовах контакту зі значущим іншим: зміна динаміки розумової діяльності (наприклад, підвищення рівня креативності), перцепції (зниження порогу виникнення ілюзій), когнітивної складності (підвищення або зниження мірності суб'єктивних семантичних просторів), зрушення в емоційних проявах (посилення або ослаблення агресивності) і т. д.

2) Ідеальний інший. Відображена суб'єктивність тут виступає як дієвість уявлень пам'яті або уяви. Носій відбитої суб'єктивності іншої людини відкриває у собі як би два смислових і разом з тим силових центру: "Я" і "Інший в мені". Навіть коли людина, оцінюваний як значущий інший, пішов з життя, переживання його буття у внутрішньому світі суб'єкта може зберігатися, а іноді навіть посилюється.

3) Претворенное Я. У цьому випадку фактично знімаються діалогічні форми зв'язку між індивідом і значимим іншим. Відображена суб'єктивність значущого іншого невіддільна від "Я" індивіда. Феномен відбитої суб'єктивності - результат процесу персоналізації.

Принцип відбитої суб'єктивності

Експериментальний підхід до дослідження особистості індивіда як суб'єкта ідеальної представленості в життєдіяльності інших людей. Розроблено Ст. А. Петровським.

На відміну від традиційних методів дослідження особистості, при реалізації принципу відбитої суб'єктивності методики і тести звернені не до того індивіда, чия особистість фактично цікавить експериментатора, а до інших людей (що іменується в експерименті випробуваними) - носіям відображеної суб'єктності досліджуваного індивіда. Останній може знаходитись і поза експериментальної ситуації, не знати про те, що його вивчають. Про це невідомо і випробуваним. У відповідності з принципом відбитої суб'єктивності експериментатор за допомогою відповідних методик (психосемантичних, проективних, особистісних опитувальників та ін) оцінює чи вимірює психологічні особливості досліджуваних. Потім експеримент триває в умовах реального або ідеального присутності Досліджуваного. При описі експериментів, щоб уникнути змішування з випробовуваними слово "Досліджуваний" пишеться з великої літери. Зміни в індивідуальних проявах випробовуваних служать характеристикою особистості Досліджуваного. Принцип відбитої суб'єктивності не виключає, а передбачає використання й інших методів дослідження особистості. Серед способів репрезентації Досліджуваного випробуваному виділяються наступні:

реальне взаємодія Досліджуваного з випробуваним в межах експериментальної ситуації;
присутність Досліджуваного без його втручання в діяльність випробуваного і в ситуацію, що склалася;
матеріалізовані репрезентації Досліджуваного випробуваному: пред'явлення фотографії, фонограми голосу, що символізують Досліджуваного предметів та ін;
включення Досліджуваного або його символічних заміщень в структуру експериментального матеріалу (наприклад, образу Досліджуваного в картинку проективного тесту);
квазиприсутствие - гіпнотична актуалізація образу Досліджуваного, уявне присутність і т. д.

В експериментах зафіксовані зміни у випробовуваних соціальних установок, інтересів, особливостей когнітивного стилю, способів вирішення конфліктів і т. д., що прояснює картину особистісних особливостей Досліджуваного.