Відношення свідомості і несвідомого

Автор: Н.І. Козлов

Співвідношення свідомості і несвідомого - тема, надзвичайно популярна у практичній психології. З точки зору практики це питання в тому, хто з них сильніший, до кого звертатися, - оскільки, як і в житті, має сенс звертатися до влада має. Так хто сильніший, свідомість або несвідоме, хто кого визначає? Схоже, що ніяких твердих наукових даних з цього питання немає, і кожен фахівець вирішує його по-своєму, виходячи зі своїх уявлень.

Частина фахівців переконані (зазвичай це психотерапевти або психологи з психотерапевтичної установкою), що несвідоме більше і сильніше нашого крихітного свідомості. Вони скептично ставляться до можливості свідомої саморегуляції, до свідомим зусиллям і можливості змінювати себе з допомогою знань та напрацювання умінь. Для них свідомі наміри - тільки раціоналізації і поверхневі відображення глибин несвідомого, і в цілому відношення свідомості і несвідомого для них вкладається в образ айсберга, де основний масив айсберга - це несвідоме, а свідомість - його крихітна вершина. Проста формула, яка фіксує такі відносини, звучить як «Я маленький, а світ несвідомого - великий».

Уявлення, що могутнє несвідоме більше і сильніше нашого крихітного свідомості, має безліч різноманітних проявів. «Моя несвідоме знає більше за мене», "Наші сни і наші емоції - посланці несвідомого, до їхніх послань необхідно уважно прислухатися", «Те, що ми засвоїли емоційно несвідомо від своїх батьків, завжди сильніше того, що чого ми навчаємося раціонально і свідомо», «Те, що людина у спілкуванні висловлює невербально, несвідомо, завжди важливіше того, що він говорить усвідомлено, вголос і прямо, тому що несвідоме завжди сильніше свідомості» - подібні погляди в психологічній літературі й живому спілкуванні психологів дуже поширені.

Є припущення, що ті чи інші погляди психолога завжди є відображення його практики, якщо хочете, частина його професійної деформації. Чим частіше психолог в якості психотерапевта змушений працювати з важкими клієнтами, не вміють керувати собою, справлятися зі своїми бажаннями і своїми емоціями, тим природніші для нього подібні погляди. З іншого боку, психологи, тренери, що працюють більше в сфері бізнесу, взаємодіючи з людьми вольовими і організованими, частіше звертаються до їх свідомості і рідше влаштовують діалоги з їх несвідомим.

Потрібно враховувати й те, що погляди психологів так чи інакше транслюються їх клієнтам, рано чи пізно стають їх переконаннями. Якими? Наприклад, жінці наснився кошмар, а їй від психологів відомо, що сни є посланниками несвідомого. Як вона поставиться до цієї події, якщо вона від свого сну ще уві сні, якщо вона переживає з приводу кошмару весь ранок і часто згадує про це вдень? Ввечері вона вже зі страхів чекає чергового кошмару, оскільки впевнена: "Просто так нічого не буває! Кошмар мені хоче повідомити про щось дуже тривожному! Мабуть, потрібно поговорити з психоаналітиком..." При іншій установка клієнт, якому приснився важкий сон, вранці прокинеться з полегшенням: все, ранок настав - ніяких кошмарів більше немає, вмивайся, з голови викинь дурниці і в світлий день - вперед! І подумай, може бути варто увечері їсти поменше, щоб не снилися кошмари...

Здається, що питання «хто сильніший: свідомість чи несвідоме», повинен вирішуватися в кожній ситуації конкретно. Якщо фахівець бачить перед собою свідомого, вольового людини, то такій людині велике і страшне несвідоме не загрожує і психотерапія йому навряд чи буде доречна. Коли волі і свідомості багато (вони сильні), а несвідоме маленьке (слабке), людина може вибирати, як ставитися до такого несвідомого: він з ним може дружити, може з ним успішно боротися, може ігнорувати...

З іншого боку, у вирішенні цього питання можна для вирішення подумати не про підстави, а про доцільність - соціальної або педагогічної. Є дві філософії життя: в одній людина є сильною фігурою, може займати позицію Автора, в іншій - людина скоріше Жертва, його життя і його рішення визначає його несвідоме. Яку філософію візьмемо, яку будемо просувати? Здається, що більш педагогічно і соціально виправданим буде акцент на силі розуму, можливості самої людини. Людина - великий світ для нього - його майстерня.

Це установка виправданою із суспільної точки зору. Ця точка зору природна і для батьків при вихованні дітей, дає можливість вірити у їх розум.

.