Спрямованість на спілкування

Спрямованість на спілкування (точніше, аффилиативное спілкування) - одна з основних спрямованостей особистості. В залежності від рівня розвитку особистості може мати різний зміст.

Схильність погомоніти, інтерес до людей, уважність до відносин, дбайливість до друзів і близьким - прояви різноманітні.

Спрямованість на спілкування для нерозвиненої особистості - прагнення за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних відносинах з людьми. (Орієнтаційна анкета Басса)

Спрямованість на спілкування розвиненої особистості - це наявність орієнтира на Особисте життя і відповідна особистісна спеціалізація.