Декларація про права дитини

Проголошена резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1959 року

Преамбула

Беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй знову затвердили в Статуті свою віру в основні права людини і гідність і цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі, беручи до уваги, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами, без якого б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина, беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження, беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і визнана в Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей, беручи до уваги, що людство зобов'язане давати дитині краще, що воно має, Генеральна Асамблея проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, на їх власне благо і на благо суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово прийнятих у відповідності з наступними принципами:

Принцип 1

Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без різниці чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2

Дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3

Дитині має належати до його народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4

Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5

Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальний режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на його особливого стану.

Принцип 6

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розумінні. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучаємо зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалися державні або інші допомоги на утримання дітей.

Принцип 7

Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовним і обов'язковим, принаймні на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Дитині повинна бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які були б спрямовані на цілі, переслідувані освітою; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль до того, щоб сприяти здійсненню зазначеного права.

Принцип 8

Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Принцип 9

Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Він не повинен бути об'єктом торгівлі в якій би то не було формі.

Дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися робота або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому або моральному розвитку.

Принцип 10

Дитина повинна захищатися від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Він повинен виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повній свідомості, що її енергія та здібності мають присвячуватися служінню на користь інших людей.