Челпанов Георгій Іванович

Челпанов Георгій Іванович (1862-1936) - російський філософ, логік і психолог. Творець 1-го в Росії ін-ту експериментальної психології при Московському ун-ті (1912, офіційне відкриття - 1914).

У теоретичному плані дотримувався позицій емпіричної інтроспективної психології свідомості, близькою до структуралізму Е. Титченера. У вирішенні психофізичної проблеми захищав концепцію психофізичного паралелізму, критикуючи матеріалістичну т. зр. на природу психічного. Відомий також як популяризатор психологічної науки і автор неодноразово перевидавалися підручників з психології. (Е. Е. Соколова)

Критикуючи матеріалізм («Мозок і душа», 1900), Ч. намагався побудувати психологію на основі концепції «емпіричного паралелізму» душі і тіла, висхідної до психофізичного параллелизму Ст. Вундта.

Він вважав, що марксизм може бути поширений лише на область соціальної психології, але не на загальну психологію, до-раю, на його думку, повинна бути вільна від усякої філософії. Челпанову належать роботи за сприйняттям простору і часу, а також праці з експериментальної психології. Челпанов з'явився творцем найбільшого не тільки в Росії, але і за її межами Психологічного інституту (1911), який став історичним центром розвитку російської психології.

З поч. 1920-х рр. Челпанов зазнав жорстокої ідеологічної критики передусім за скептичне ставлення до більшовицької реформу освіти: реформа призначена ніби не для рідного народу, а для колонії. Особливо досяг успіху в критиці учень Ч. К. Н. Корнілов, який відкрив своїм листом у ЦК ВКП(б) із звинуваченнями в адресу Ч., епоху доносів у психології.

Лист подіяло і Корнілов, замість вчителя, став директором Психологічного ін-ту. Ч., захищаючись від критики, опублікував брошуру «Психологія і марксизм» (1924), надавши їй форму хрестоматії, в якій він зіставляв справжні погляди на проблеми матерії і свідомості Л. Фейєрбаха, В. Дицгена, К. Маркса, Ф. Енгельса (багато в перекладі Ч.), в. І. Леніна, Н.І. Бухаріна з поглядами перших примітивних інтерпретаторів марксизму П. П. Блонського і Корнілова. Згодом зібраний Ч. набір цитат, природно, без посилань на першого їх збирача, багато років блукав по сторінкам марксистів від психології. На смерть Ч. відгукнулася лише рос. емігрантська преса (Н.А. Бердяєв, В. О. Зеньковський). (В. П. Зінченко)