Вюрцбургська школа

Вюрцбургська школа - група дослідників на чолі з німецьким психологом О. Кюльпе, вивчали на початку XX ст. університетом вюрцбурга університеті (Баварія) вищі психічні процеси (мислення, волю) за допомогою лабораторного експерименту в поєднанні з видозміненим методом інтроспекції ("експериментальне самоспостереження", при якому випробуваний ретельно спостерігав за динамікою пережитих їм станів на кожній із стадій виконання інструкції).

До Вюрцбурзької школи належали німецькі психологи К. Марбе, Н.Ах, К. Бюлер, англійський психолог Р. Уатт, бельгійський психолог А. Мишотт та ін.

Вюрцбургська школа ввела в експериментальну психологію як нового об'єкта аналізу виконання завдань інтелектуального характеру (вивчення логічних суджень, відповідей на питання, що вимагають розумових зусиль, тощо). Було виявлено, що мислення являє собою психічний процес, закономірності якого не зводяться ні до законів логіки, ні до законами освіти асоціацій. Своєрідність мислення пояснювалося тим, що асоціації відбираються відповідно, з тенденціями, створюваними прийнятої випробуваним завданням. Організуюча роль визнавалася за передує пошук рішення установкою, яку одні представники Вюрцбурзької школи вважали "установкою свідомості", інші - неусвідомлюваним актом (оскільки вона прихована від інтроспекції).

На противагу загальноприйнятим в той час поглядам Вюрцбургська школа прийшла до висновку, що у свідомості містяться несенсорные компоненти (розумові дії і незалежні від чуттєвих образів значення, смисли). Тому специфіку концепції Вюрцбурзької школи зазвичай вбачають у тому, що вона ввела в психологію поняття про без-образному мисленні. Процес мислення трактувався нею як зміна операцій, іноді купують афективну напругу (почуття впевненості, сумніву і ін).

Роботи психологів Вюрцбурзької школи поставили низку важливих проблем, що стосуються якісних відмінностей між мисленням та іншими пізнавальними процесами, розкрили обмеженість асоціативної концепції, її нездатність пояснити вибірковість і спрямованість актів свідомості. При цьому, однак, мислення без образів ("чисте" мислення) неправомірно протиставлялося іншим його формам, а залежність мислення від мовної та практичної діяльності ігнорувалася. Важливі позитивні результати при дослідженні проблем, поставлених Вюрцбурзької школи, були отримані гештальт-психологією, Л. С. Виготським, С. Л. Рубінштейном та їх учнями.