Рубінштейн Сергій Леонідович

Рубінштейн Сергій Леонідович (1889-1960) - радянський психолог і філософ.

Життя

(1889-1960) навчався в Марбурзі. Там він у 1913 році закінчив філософський факультет і захистив докторську дисертацію «Нарис проблеми методу», яка в 1914 році, і була там же опублікована. Потім він переїхав до Одеси і з 1919-го доцент, а потім професор кафедри філософії і психології Одеського університету. З 1930 по 1942 - зав. кафедрою психології Ленінградського державного педагогічного інституту. У 1935 Рубінштейн видає «Основи психології», за яку в 1937 йому без захисту була присуджена ступінь доктора педагогічних наук з психології. У 1940-му році Рубінштейн створює роботу, яка й заклала основи всієї радянської школи психології - «Основи загальної психології». У 1942 році він отримує за неї Сталінську премію, що дозволяє йому опинитися в Москві. Потім він переїжджає до Москви і завідує кафедрою психології МГУ, з 1945 по 1949. У 1949 С. Л. Рубінштейна зняли з усіх постів, піддали критиці і «Основи загальної психології». Після смерті Сталіна Рубінштейна відновили на всіх посадах, а «Основи» стали основами всій последущей радянської психології. З 1956 по 1960 - С. Л. Рубінштейн завідує сектором психології в Інституті Філософії АН СРСР. Прекрасна його книга «Людина і світ» - вийшла посмертно.

Внесок у психологію

Розробив діяльнісний підхід у філософії, психології і педагогіки: людина та її психіка формуються і проявляються в практичній діяльності і тому повинні вивчатися через їх прояви в основних видах діяльності (у праці, пізнанні, навчанні, грі тощо) ("Основи загальної психології", 1946). Основними особливостями діяльності Рубінштейн вважав: соціальність - діяльність здійснюється лише суб'єктом (людиною, групою людей, особистістю); діяльність як взаємодію суб'єкта з об'єктом є змістовною, предметної, а не чисто символічною і фіктивною; діяльність завжди творча і самостійна. Діяльність визначається своїм об'єктом не прямо, а лише опосередковано через її внутрішні, специфічні закономірності (через цілі, мотиви і т. д.). Це приватне прояв розробленого Рубінштейном загального принципу детермінізму: зовнішні причини діють лише через внутрішні умови того, на кого або на що ці зовнішні впливи виявляються ("Буття і свідомість", 1957). З цих позицій Рубінштейн і його учнями створена теорія мислення як діяльності і як процесу. При поясненні будь-яких психічних явищ особистість виступає як цілісна система внутрішніх умов, через які переломлюються всі зовнішні впливи (педагогічні тощо). В особистості є компоненти різної міри спільності і стійкості: наприклад, існують загальні для всіх людей властивості зору, зумовлені поширенням сонячних променів на Землі, і, навпаки, є психічні властивості людей, які можуть змінюватися в залежності від етапів соціально-економічного розвитку суспільства (мотивація і ін). З урахуванням цього Рубінштейн розробив оригінальне розуміння предмета загальної, соціальної та історичної психології, розкриває взаємозв'язок загальнолюдського і класового в психіці людей.