Узгодженість дій батьків

Узгодженість дій батьків - См.→</a>">важлива й обов'язкова.

І в суворих і в демократичних сім'ях діти досить легко пристосовуються до існуючих правил, якщо ці єдині правила і підтримуються усіма членами сім'ї. І там, де ніхто не сміє взяти ложку, поки не почав їсти дідусь, і там, де все в будь-який час їдять руками з великої каструлі, яка завжди стоїть на плиті, цілком може вирости спокійний, емоційно стійкий дитина.

Але от якщо мама щось дозволяє, а тато це ж саме категорично забороняє, а у бабусі все залежить від настрою, а у дідуся - від стану здоров'я, а в дядька - від позначок, які дитина отримала в школі... І все це відноситься до чого-небудь одному, наприклад, до того, чи можна стрибати на дивані... Саме проти такого «плюралізму» часто, вередуючи, протестують діти.

У сім'ї, де багато народу і кілька виховних позицій, має сенс влаштувати своєрідний «круглий стіл», на якому шляхом компромісів виробляється єдиний стиль виховання і раз і назавжди вирішується, чи можна стрибати на дивані, є сардельки руками і штовхати кішку. Іноді, щоб уникнути подальших розбіжностей, на основі досягнутих угод має сенс навіть скласти підсумковий письмовий документ, в якому будь-який бажаючий зможе при необхідності уточнити, як чинити в тому чи іншому випадку.

Ситуація. Вечеря буде через півгодини, а дочка (6 років) ниє вже зараз: «Хочу сиру, дай сир!» Я кажу: «Вечеря буде скоро, почекай трохи!», але тільки відвернулася, вона сама відкрила холодильник і сир собі взяла. Тільки я зібралася обуритися, як підійшов тато: «Гаразд, нехай поїсть, нічого страшного!» І що з цим погоджуватися? Як правильно?

Відповідь:

1. По-перше, в цій ситуації татові було правильно підтримати маму. Якщо мама сказала, що треба почекати - значить, правильно почекати.

2. По-друге, якщо чому-то тато сказав, що «Гаразд, нехай поїсть!», то тепер вже мамі правильно підтримати тата. Посміхнутися і сказати: «Якщо тато сказав що можна, значить, можна!»

3. По-третє, потрібно знайти час і наприклад після вечері вже без дітей обговорити на майбутнє політику спільних дій в подібних ситуаціях, загальну позицію. «Підгодовуємо дітей між їжею?» - одне запитання, «Підтримуємо один одного, якщо позиція дітям вже висловлена» - інше питання.