Вчинки як творчість: боялася й робила

Звіт Е. М., поки заст. начальника відділу, перспективнейший спеціаліст, схоже - надія Росії:

У метро сиділа на поручні (хоча було багато вільних місць)
Запитувала на вулиці біля йдуть назустріч перехожих, котра година. Зрозуміла, що легко, тоді почала питати у всіх підряд, одного за іншим...
Від метро до дому йшла спиною вперед
Співала в метро чудово страсну іспанську пісню про кохання (спасибі р-ну Альмадверу). Слова там такі: «Ку-ку-ру - кукуууу...!»
Прикусила губу. Надовго не вистачило.
У метро взяла ручку в рот і зображала дятла.
Вірші в натовп. Після першої строчки вголос - хвиля екстазу! А по завершенні - моральний оргазм. Особливо, коли мені стали аплодувати.
Уронилась в дитинство, в розарії лежачи на пузі малювала крейдою на асфальті всякі красивості...
Друзі підбурювали на визнання в любові кому завгодно. Пожааалуйста! У будь-який час. Якщо розуміти під словами «Я тебе люблю!» те, що саме в цей момент просто захотілося сказати саме ці слова (а скільки під цим глибинних смислів!).
Побоювалася ловити машини. Але - два рази подолала це (себе). Далі - навмисно буду їх ловити, не погоджуватися на ціну і відпускати. Поки не набридне побоюватися.