Ефективний спосіб розвитку лідерського потенціалу

Автор статті М. Ємельянова

Якими б природними задатками не мав від народження той чи інший людина, сформувати на їх основі певні здібності можна лише в діяльності, поза якою психічний розвиток неможливо.

Щоб сформувати у дитини нову рису особистості, насамперед необхідно створити ситуацію, при якій дитина вперше пережив би відповідне даній межах психічний стан, а потім цей стан закріпити, зробити стійкою рисою особистості дитини. Наприклад, щоб ледачий учень став старанним, він повинен бути поставлений у таку (або такі) ситуацію, за якої він мав би успіх від старанності, пережив би почуття задоволення і тим самим змінив би свою позицію. Таким чином, основним двигуном людської діяльності є потреба, тому для розвитку лідерського потенціалу дитини необхідно створити умови, які вимагають прояву дитячої активності.

Початковим етапом у розвитку лідерських якостей можуть бути спортивні або інтелектуальні (командні або індивідуальні) ігри-змагання, що вимагають від дитини прояви спритності, точності, швидкості рухів або точності і швидкості запам'ятовування і (або) відтворення інформації. Починати слід з самих елементарних ігор. Основною метою батьків і педагогів має стати розвиток у дитини відчуття віри у власні сили: «Я сам!», «У мене виходить!», «Я можу!». Дорослі повинні помічати найменші успішні дії дитини і щиро схвалювати їх. Коли почуття впевненості у дитини почне зміцнюватися, доцільно поступово нарощувати рівень складності завдань, повідомляючи про це дітям після того, як вони досягнуть успіху в більш складних видах діяльності («Це було не просто, але ти впорався!»).

Так як лідерство пов'язано з колективними формами діяльності, серед дітей (серед друзів, дітей-однолітків або в групі дитячого саду) можна організувати «Конкурс талантів», у якому кожна дитина отримає медаль, наприклад. «Кращий поет», «Кращий художник», «Кращий танцівник», «Кращий співак», «Кращий архітектор», «Кращий рахівник» і т. п. Підбиваючи підсумки конкурсу, необхідно дати дітям завдання визначити переможців). Кожна дитина почне показувати свою медаль «Кращий...» і доводити свою перевагу. Через деякий час в результаті суперечок діти повинні прийти до висновку, що кожен володіє своїм талантом, отже, всі є переможцями і немає сенсу вибирати кращого з кращих. Після цього треба схвалити прийняте рішення, підкреслити його справедливість і задати дітям ряд питань:

• Які почуття ви зараз відчуваєте?
• Чому приємно бути переможцем?
• Як ви вважаєте, чому саме Саша став «Кращим художником»?
• Вам сподобався «Конкурс талантів»? Чому?
• Чи ви хочете в майбутньому перемагати: бути кращим учнем у школі, кращим гравцем і кращим другом, найкращим у майбутньої професії і т. д.?

У процесі такої бесіди діти почують від однолітків багато позитивних відгуків про себе і в той же час постараються самі вказати на переваги кожного однолітка. У результаті зросте самоцінність кожної дитини не тільки у власних очах, але й в очах однолітків.

Дітям, звичайно, сподобається бути в ролі переможця, і кожен буде прагнути бути першою скрізь і у всьому. Але, зіткнувшись з труднощами і невдачами, вони можуть випробувати негативні емоції зневіри і страху, тому необхідно провести з дітьми бесіду на тему «Сьогодні - переможений, завтра - переможець». Діти повинні зрозуміти, що до невдач треба ставитися з гумором. Негативний результат - теж результат. Таким чином, з'ясовуються умови, що перешкоджають досягненню вірного результату, успіху в діяльності. Можна розповісти дітям про кількох вчених і відомих людей, які не відразу прославилися, а перш відчули гіркоту розчарувань.

Висока якість проведеної підготовчої роботи багато в чому визначить ставлення дітей до переживання успіхів і невдач в процесі пошуку виходу з проблемних ситуацій. Для розвитку лідерських якостей можна вибрати трудову або ігрову діяльність, можна організувати тренінги з копіювання та тренуванні лідерської поведінки на основі повторення показаного зразка, можна урізноманітнити і ускладнити ігри-змагання, однак, з нашої точки зору, найбільший розвиваючий ефект містять проблемні ситуації.

Діти, не маючи заздалегідь відомого алгоритму розв'язання проблем, при зіткненні з реальними проблемами і необхідністю вирішити їх власними силами проявляють безпорадність. Чим менше у дитини розвинена здатність справлятися з непоставленными і поставленими завданнями, тим більші складності і негативні емоції він відчуває. У той же час виникла проблема є джерелом самореалізації дитини, і необхідно дозволити йому вирішувати ці завдання самостійно. Таким чином виявляється і розвивається дитяча індивідуальність і креативність, дитина знаходить упевненість в тому, що в деяких випадках він сам щось може зробити без допомоги дорослого.

Організовуючи діяльність, що вимагає від дітей прояву пошукової активності, слід пам'ятати про наступне:

1. В ході дослідження уникати оцінки дитячих ідей, критики, директивних прийомів, проявляти терпимість до помилок дітей у процесі пошуку власного рішення.
2. Проявляти дійсний інтерес до будь-якої активності дитини, вміти бачити за нескладними фразами ідей активну роботу думки.
3. Пропонувати свою допомогу тільки в тих випадках, коли дитина почне відчувати безнадійність свого пошуку.
4. Виховувати наполегливість у виконанні завдання, доведенні дослідження до кінця.
5. Закінчувати дослідження та обговорення розв'язуваної проблеми прояву ознак втрати інтересу до неї.
6. Підводити підсумки дослідження.
7. Враховувати емоційне ставлення дітей до пропонованих завдань. «Чи важко було здогадатися до правильного рішення? Що було найважчим? Що легко виходило? Чому? Чи сподобався вам експеримент? Що ви дізналися нового? Хочете ще що-небудь досліджувати?»

Відчуття компетентності і віра у власні сили формуються з дитинства. Розвитку людини немає меж, воно відбувається протягом усього життєвого циклу, є результатом успішної взаємодії індивідуума зі сприятливими можливостями навколишнього середовища. Таким чином, кожна людина може розвивати й удосконалювати закладене в ньому лідерський потенціал. Здатність лідирувати істотно підвищується в міру дорослішання і набуття різноманітного життєвого досвіду і професійної майстерності. Головна складність полягає в тому, щоб визначити сфери діяльності для найкращого застосування своїх сил. Цілеспрямовано розвивати лідерський потенціал дітей з раннього дитинства можуть не тільки педагоги, але й батьки, переконані в потрібності і важливості високого рівня соціального, інтелектуального та емоційного розвитку дитини для його майбутнього життя і особливо для майбутньої професійної діяльності.