Швеція. Криза інституту сім'ї

Сторінка: < 1 2 цілком

Автор: Ксенія Соколова «Дзеркало тижня. Україна» №11, 23 березня 2012 р.

У праві виховувати дітей відмовлено не тільки батькам, а й учителям. До восьмого класу учням не ставлять оцінок, невстигаючих не залишають на другий рік, ну й, звісно, нікого не виганяють зі школи. Учні говорять учителю «ти» і не зобов'язані відповідати на вчительські привітання. Учителі скаржаться, що в класах важко працювати через хаос, шум і агресію на уроках.

Диктатура социала

У шведському законодавстві немає поняття "влада батьків" як у побутовому, так і в юридичному сенсі. Немає категорії «батьківське право», є «право опіки та відповідальності за дитину», яку за законом однаковою мірою несуть батьки і держава. Але держава вважає, що вона може краще опікуватися і виховувати, а тому втручається в сімейний виховний процес. Головною установою такого роду є Центральна рада з питань охорони здоров'я та соціального захисту, яку у Швеції називають «соціального». Щорічно у батьків забирають у середньому 12 тис. дітей. Роблять це з добрими намірами. Приводом можуть бути «помилки у вихованні», «розумова нерозвиненість батьків» і навіть «надмірна опіка».

Так, Мар'яна Зигстроем була позбавлена батьківських прав, тому що «надто опікувалася» свого хворого епілепсією сина Даніеля. Хлопчик переходив із сім'ї в сім'ю, стан його погіршувався. Даніель написав матері близько 40 листів із проханням про допомогу, та зверталася в різні соціальні та урядові організації, але марно. Син помер, бо під час нападу черговий опікун просто не знав, як йому допомогти. Мар'яна Зигстроем висунула обвинувачення державі. Програла у всіх інстанціях. Більше того, держава зобов'язала жінку відшкодувати судові витрати в розмірі 1,5 млн. крон.

З цього приводу відомий скандинавський письменник і журналіст польського походження Мачей Заремба, який перейнявся історією Мар'яни Зигстроем і безрезультатно взывавший до справедливості зі сторінок шведських видань, сказав спересердя: «Називати Швецію державою права - це «похмуро жартувати». Він також зазначив, що шведська держава, яка в минулому столітті перетянувшее на себе обов'язки сім'ї, сьогодні вже не в змозі виконувати ці функції. Через брак грошей закриваються не тільки центри опіки, а й школи, дитячі садки. «А коли державна модель не функціонує, доводиться мимоволі переосмислювати сімейні цінності: відомо, що мати заради порятунку своєї дитини кидалася під поїзд. Але досі цього не робила жодна соціальна комісія».

Посилання

Сторінка: < 1 2 цілком