Комунікація емоцій у виразі обличчя (ВВП)
Книга «Вступ у психологію». Автори - Р. Л. Аткінсон, Р. С. Аткінсон, Е. Е. Сміт, Д. Дж. Бем, С. Нолен-Хоэксема. Під загальною редакцією В. П. Зінченко. 15-е міжнародне видання, Санкт-Петербург, Прайм-Єврознак, 2007.
Стаття з глави 11. Емоції
Деякі вирази обличчя, мабуть, мають універсальне значення, незалежно від культури, в якій ріс індивід. Для універсального вираження гніву, наприклад, характерні прилив крові до обличчя, опущені і зведені брови, розширені ніздрі, зціплені щелепи і прочинені зуби. Коли людям з п'яти країн (США, Бразилії, Чилі, Аргентини і Японії) показували фотографії осіб з виразами щастя, гніву, печалі, відрази, страху та подиву, їм було неважко визначити емоцію, передану кожним з цих виразів. Навіть представники віддалених народів, фактично не контактували з західними культурами (племена форе і данини в Новій Гвінеї), могли правильно визначити вирази облич людей із західних культур. Аналогічно, американські студенти коледжів, дивилися відеозапис з виразами емоцій уродженців форе, вірно визначали їх емоції, хоча іноді плутали страх і подив (Ekman, 1982).
Універсальність певних емоційних виразів підтверджує положення Дарвіна, що вони є вродженими реакціями, що мають еволюційну історію. Згідно з Дарвіном, багато з наших способів вираження емоцій підпорядковуються наслідуваним схемами, спочатку представляв певну цінність для виживання. Наприклад, вираз відрази чи неприйняття ґрунтується на спробі організму позбутися від чогось неприємного, що він проковтнув. Процитуємо Дарвіна:
Термін «відраза» в його найпростішому розумінні означає щось противне смаку Але так як огиду викликає також роздратування, воно зазвичай супроводжується нахмуриванием і часто жестами, як якщо б хотілося відштовхнути або відгородитися від протилежного об'єкта. Крайнє огиду виражається рухами навколо рота, ідентичними тим, що відбуваються при підготовці до блювоти. Рот широко розтягнутий, причому верхня губа сильно відтягнута тому. Аналогічно, частково прикриті повіки, або відвід очей, або відсторонення всього тіла є сильним виразом презирства. Ці дії говорять про те, що зневажається не варто того, щоб на нього дивитися, або що його неприємно помічати. Плювок, мабуть, є майже універсальним знаком презирства або відрази; і плювання явно відображає відторгнення від рота чогось огидного (Darwin, 1872).
Хоча деякі вирази обличчя і жести, мабуть, вроджено асоціюються з певними емоціями, інші вирази засвоюються з культури. Один психолог заглибився в китайські новели, щоб визначити, як китайські письменники зображують різні емоції людини. Багато тілесні зміни, що відбуваються під час емоції (наприклад, приплив крові до обличчя, тремтіння, гусяча шкіра), у китайській художньої літератури передають ті ж симптоми, емоції, що і в західних письменників. Однак інші тілесні вираження в творах китайських відповідають іншим емоціям, ніж на Заході. Наступні цитати з китайських повістей напевно були б невірно інтерпретовані американським читачем, незнайомим з цією культурою (Klineberg, 1938):
«Вони висолопили язики». (Вони проявили ознаки подиву.)
«Він ляснув у долоні». (Він був розсерджений або розчарований.)
«Він почухав вуха і щоки». (Він був щасливий.)
«Її очі округлилися і широко розкрилися». (Вона сильно розлютилася.)
У кожної культури свої правила прояву емоцій. Ці правила визначають, які емоції люди повинні переживати в тих або інших ситуаціях і яка поведінка цим емоціям відповідає. Наприклад, у деяких культурах люди, які втратили кохану людину, як очікується, відчувають смуток і виражають її відкритим плачем і голосінням про його повернення. В інших культурах від осиротілого людини очікується, що він повинен співати, танцювати і бути радісним. В Європі двоє чоловіків, які зустріли один одного на вулиці, можуть обійнятися і расцеловаться, але в Америці такі вираження прихильності для чоловіків є табу. Таким чином, на базові вирази емоцій, які, мабуть, універсальні, накладаються конвенційні форми вираження - щось подібне до мови емоцій, що розпізнається іншими всередині однієї культури, але часто неправильно розуміється людьми з інших культур.
Емоції. Гіпотеза зворотного зв'язку
Уявлення про те, що крім комунікативної функції вираз обличчя сприяє переживання емоцій, іноді називають гіпотезою зворотного зв'язку (Tomkins, 1962). Відповідно до цієї гіпотези, так само як ми отримуємо зворотний зв'язок від автономного порушення (або сприймаємо його), так ми отримуємо зворотний зв'язок і від свого вираження особи, і ця зворотній зв'язок об'єднується з іншими складовими емоції, створюючи більш сильне переживання. См.→