Рівень розвитку особистості школяра - проект Ільїна

B. C. Ільїн, в 1987 р. виступив з проектом оцінки рівня розвитку особистості школяра. На його думку, цих рівнів всього чотири: вищий, високий, середній і низький.

Вищий рівень, у відповідності з духом часу, відрізнявся «переконаністю переваги соціалізму над капіталізмом, в правильності політики, яку виробила партія і запропонувала народові, необхідність навчанням, працею, поведінкою сприяти прискоренню розвитку нашого суспільства, громадські інтереси ставити вище особистих. Вони (люди цього рівня. - О. Л.) самостійно визначають свій життєвий шлях трудівника і громадського діяча, самостійно ставлять мету діяльності і поведінки, знаходять творчі способи їх досягнення, висловлюючи цим повноту свободи соціалістичного способу життя...». Далі йдуть цілеспрямованість, організованість, здатність до вольового напруження, схильність до самовиховання і самоосвіти, відповідальність, працьовитість, ініціатива. Та інше. Високий рівень: «Учні не виявляють високої активності, якщо немає зовнішніх стимулів, в навчанні, в праці, у відстоюванні колективних інтересів, у визначенні свого життєвого шляху...». Тощо, аж до нестачі стійкості до негативних явищ і байдужість до громадської діяльності. Учні середнього рівня, хоча і орієнтуються в найважливіших політичних подій і знайомі з новим курсом політики партії, але ці знання не співвідносять зі своїми власними навчанням, працею і поведінкою. Інтереси особисті у них превалюють над суспільними». Звичайно, вони швидко піддаються негативним впливам, знання в них фрагментарні, вміння розрізнені. Природно, учні низького рівня охарактеризовано ще гірше. Спекулятивність цих критеріїв очевидна, але головне джерело небезпеки полягає в тому, що, маючи подібним описом рівнів сформованості особистості, «класний керівник використовує наведені характеристики як критерії особистості кожного школяра в цілому... зводить їх в єдину карту вихованості... з оцінками за чотирибальною системою: вищий рівень - 5, високий - 4, середній - 3, низький - 2. Після складання карти вихованості класним керівником вона уточнюється (доводиться) з учителями, які працюють у класі, потім з активом класу і обговорюється в колективі класу...».

Критика: Лішин О. В.

Виходило, що позначки «старанності» і «поведінки» підмінялися довільній по суті, але незрівнянно більш вражаючою за формою оцінкою «сформованості особистості», що супроводжує школяра до випуску.

А тепер уявіть: ваш син або дочка, не знайшовши спільної мови з класним керівником, отримує низьку оцінку розвитку особистості. Заперечувати, із-за відсутності критеріїв, марно. Адже довести, що дитина не шукав творчих способів вираження волі соціалістичного способу життя і виявляв байдужість до громадської діяльності, вчителі можуть з тим же успіхом, з яким ви будете стверджувати зворотне. Але на боці педагогів - формальні права, клеймо недорозвиненості особистості на дитину залишиться.