Критика повинна бути конструктивною
Книга Сергія Шипунова «Харизматичний оратор»
Додати в позитивній формі
Зазвичай в радах ми говоримо про те, чого робити не треба: «Не дивися в стелю, не тримай руки в кишенях, не стій в такій позі, не раскачивайся, не...»
Такі поради працюють погано, так як часто незрозуміло, що ж робити взамін.
Якщо не тримати руки в кишенях, то, може бути, їх схрестити на грудях або встати в позу футбольного захисника перед пробиттям штрафного («позу медогляду»)? Якщо не стояти в якійсь позі, в якій стояти? Незрозуміло!
Буває, що критика йде у формі простої констатації факту: «Ти говорив тихо, у тебе не було жестів, твоя енергетика була на рівні 15 балів...»
І що? Те, що я говорив тихо, - це добре чи погано? Мало жестів - це мені в плюс або в мінус? Енергетику потрібно піднімати або опускати? Незрозуміло, що робити взамін!
Був у нас як-то епізод на семінарі. Дівчина дає зворотний зв'язок оратору: «Тебе зовсім не було чутно». Ми як тренери просимо її переформулювати позитивно: «Що потрібно зробити оратору, щоб все було добре?» І, звичайно, очікуємо, що зараз вона скаже: «Говорити голосніше».
...Яке ж було наше здивування, коли вона сказала: «Підійти ближче»!
Погодьтеся, «підійти ближче» і «говорити голосніше» - різні речі!
Краще для рад використовувати формулювання «Що поліпшити або додати» . Тобто замість фрази «не вистачало жестів (впевненості, гучності...)», говорити «додати жестів (впевненості, гучності)». Таке формулювання, по-перше, приємніше на слух і не так сильно зачіпає самооцінку. А по-друге, з нею важко посперечатися, бо навіть хорошу річ завжди можна зробити трохи краще. Тому рада в такій формі сприймається легше!