Етнопсихологія

Етнопсихологія (етнічна психологія, психологія народів) - одна з гілок психології, яка вважає своїм предметом особливості психічного складу різних рас і народів; найбільший розділ соціальній психології.

Термін був запропонований у 2-й половині XIX ст. німецькими філософами і лінгвістами Р. Штейнталем і М. Лацарусом, намагалися обґрунтувати поняття етнопсихології і сформулювати її завдання. Спираючись на психологію В. Гербарта і трактуючи з гербартианских позицій концепцію «народного духу» (за аналогією з індивідуальним свідомістю), вони намагалися довести на сторінках заснованого ними журналу («Zeitschrift fur Völkerpsychologie und Sprachwissenschaft»), що мова, релігія, право, мистецтво, наука, побут, звичаї і т. п. отримують кінцеве пояснення в психології народу як носія колективного розуму, волі, почуттів, характеру, темпераменту і т. п. Відповідно до такого розуміння, всі явища соціального життя являють собою своєрідну форму «еманації народного духу».

Ст. Вундт піддав критиці інтелектуалізм поглядів Р. Штейнталя і М Лацаруса і висунув настільки ж ідеалістичне волюнтаристське розуміння сутності і завдань Е. п. У вивченні проблем Е. п. разом з психологами, взяли участь лінгвісти, історики, археологи, соціологи, етнологи, антропологи та ін. Був зібраний величезний фактичний матеріал з психології різних племен і народів.

Особливо багато уваги приділялося дослідженням психології примітивних народів (французький вчений Л. Леві-Брюль, англійський вчений Дж. Фрейзер, німецький вчений Р. Турнвальд та ін). У Росії питання Е. п. Р. розробляв Шпет, який виступив у 20 роках XX ст. з різкою критикою Ст. Вундта і генетичного підходу (Штейнталь, Лацарус та ін) до Е. п. і намагався обгрунтувати своє розуміння Е. п. з позицій вкрай реакційного, ідеалістичного напряму сучасної буржуазної філософії феноменализма Е. Гуссерля.